краї – з другого, обстановка "розгулу сил націоналістичної контрреволюції" у сполученні з "втручанням західних спецслужб" дала підстави беріївській каральній машині розгорнути свої титанічні можливості на повну потужність. Органи держбезпеки та внутрішніх справ діяли, грубо нехтуючи будь-які норми законності. Своїм завданням вони вважали не тільки знешкодження збройного опору ОУН-УПА, а й залякування населення. І це робилося методами грубого тиску: оголошенням сіл "бандитськими", фальсифікаціями карних справ, прилюдним демонструванням вбитих повстанців, спаленням та вирубуванням лісових масивів тощо.
Навіть стислий огляд того, що коїлося в 1944-1951 pp. у західноукраїнському краї, не може не викликати почуття жаху. Органи державного управління існували, по суті, лише в містах та містечках. На селі трималася незрима, але цупка влада ОУН.
Спад бандерівського руху можна пояснити тим, що сили його були вкрай підірвані у боротьбі проти радянської влади. До всього, населення, що підтримувало повстанців, втрачало віру в реалізацію ідеї "самостійної України", сподівалося на припинення, зрештою, братовбивчої війни. У березні 1950 р. загинув головнокомандуючий УПА Р. Шухевич (Чупринка). Його наступником був призначений В. Кук (Леміш), який був, зрештою, заарештований органами МДБ УРСР. Повстанський рух виявився обезглавлений і розрізнений.
Дестабілізацію політичної обстановки в краї посилював міжнаціональний розбрат, що переріс у криваву різню, її жертвами стали понад 40 тис. поляків і майже стільки ж українців. Спробою розв'язання цієї проблеми було переселення з Польщі в Україну 483 тис. українців і з України до Польщі – 810 тис. поляків.
Список використаних джерел та літератури
1. Бандера С. Перспективи української революції. Мюнхен і Видавництво ОУН, 1978.
2. Бердій А. ОУН і УПА. Нью-Йорк-Лондон-Мюнхен-Торонто. Українська центральна інформаційна служба, 1983.
3. Збірка документів і матеріалів про вбивство Степана Бандери. Торонто-Нью-Йорк-Мюнхен-Лондон-Мельбурн. Світовий український визвольний фронт, 1989.
4. Зелений 3. Українське юнацтво в вирі другої світової війни. Торонто, Накладом Братства Кол. Вояків 1-ої Дивізії Української Національної Армії, 1965.
5. Історія Українського Війська. Вінніпег. Клуб приятелів української книжки, 1953.
6. Киричук Ю. Історія УПА. – Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ управління по пресі, 1991. – 55 с.
7. Катерина Зарицька. 1914-1986 // Сучасність. 1986.- N9. -С.122-123.
8. Коваль М. В. Борьба населення Украинн против фашистского рабства. -К., Наукова думка. -1979.
9. Літопис УПА. Том 1. Торонто: Видавництво Літопис УПА, 1989.
10. Літопис УПА. Том 3. Торонто: Видавництво Літопис УПА, 1987.
11. Літопис УПА. Том 4. Торонто: Видавництво Літопис УПА, 1989.
12. Літопис УПА. Том 9. Торонто: Видавництво Літопис УПА. 1982, -С.130.
13. Літопис УПА. Том 16. Торонто: Видавництво Літопис УПА, 1987.
14. Литвин М. P., Науменко К. С. Історія галицького стрілецтва. Львів: Каменяр, 1990.
15. Львовщина в годы Великой Отечественной войны. Львов, Львовский областной институт усовершенствования учителей, 1988.
16. Майстренко І. Історія Комуністичної партії України. Мюнхен, Сучасність, 1979.
17. Мірчук П. Гітлерівський наступ на українських самостійників. // Я. Стецько. 30 червня 1941 року. Торонто-Нью-Йорк-Лондон. Накладом ліги визволення України. 1967. – с. 427-431.
18. Мірчук П. Нарис історії ОУН. Перший том. Мюнхен "Ціцеро".
19. Мірчук П. Українська Повстанська Армія. 1942-1952. Мюнхен: "Ціцеро", 1953.
20. Советская историческая энциклопедия. – Т. 7. – М.: И-во "Советская энциклопедия", 1965.
21. Стецько Я. 30 червня 1941 р. Торонто-Нью-Йорк-Лондон. Накладом Ліги визволення України, 1967.
22. Стецько Я. Українська визвольна концепція. Мюнхен. Видання ОУН, 1987.
23. Торжество історичної справедливості. Львів: Вид-во Львівського університету, 1968.
24. Українська Головна Визвольна Рада. Збірник документів за 1944-1950 pp. Мюнхен. Видання 34 ОУН, 1956.
25. Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1945 pp. Том 1. К.: Політвидав України, 1967.
26. Якимович Б. Драма Карпатської України. // Дзвін, 1990, №11. – С. 84-87.