тривав півгодини. Голих, босих людей вивозили з їхніх насиджених місць, туди, де чекав голод, холод, бездомність. На територію УРСР було вивезено близько 500 тисяч українців. УПА всілякими засобами чинить опір насильникам, її дії були спрямовані на знищення і пошкодження шляхів сполучення – підрив мостів, залізничних колій, залізничних станцій та ліквідацію переселенських комісій. Знову наведемо факти.
1-го вересня 1945 р. на шосе Белз-Варяж вбито 19 польських міліціонерів. [13, 163] 15 вересня 1945 р. знищено міст на шосе Кропиця – Будомир, того ж дня розгромлено міліцейську дільницю в Новій Греблі. 18 вересня 1945 р. пошкоджено міст на шосе Любачів-Рава. 19 вересня 1945 р. знищено міст біля села Верхрати. 20 вересня 1945 р. висаджено в повітря мости на шосе Чесанів-Брусно і Горнець-Брусно, залізничний міст на шляху Олешни-Суховоля і два мости біля с. Тимці. 22 вересня 1945 р. зруйновано залізничну колію на дільниці Любачів-Ярослав та Олешичі-Нова Гребля. 25 вересня 1945 р. в с. Млинах розстріляно трьох членів переселенської комісії. 5 жовтня 1945 р. відділи УПА захопили залізничні станції Кристинопіль і Сокаль-Забужжя. Станції та всі вагони, призначені для вивозу населення, знищено, а людей відправлено додому.
На Бузі висаджено в повітря два мости, ліквідовано дільницю польської міліції в Кристинополі. [13, 167] 26 грудня 1945 р. бійці УПА обстріляли з гранатометів м. Перемишль. [13, 161]
Характеризуються активністю дії УПА в 1946 році. Особливої уваги заслуговує бій за місто Бірма, що його польське командування перетворило у свою збройну базу. 6-7 січня 1946 р. загін повстанців на чолі з командиром Коником атакував місто, у якому перебувало тоді 1500 польських і радянських солдатів. Місто було взято штурмом. Противник втратив 70 вбитими і понад 150 пораненими, тоді як з боку повстанців було поранено 22, а загинуло 23 бійці, серед них і безстрашний командир Коник. [13, 181]
20 березня 1946 р. курінь Хріна атакував велике селище Яселко, де зібралися відділи польських прикордонних військ і державної безпеки з усієї околиці. Противника було цілком розгромлено. 79 військовослужбовців, в тому числі 12 офіцерів було взято в полон. В захопленому польському архіві знайдено детальну характеристику на кожного з полонених; на підставі цих даних 20 полонених звільнено, решту, які "уславились" знущаннями над українським народом, розстріляно. Здобуто 2 міномети і 120 мін, 8 кулеметів, 79 гвинтівок (з них 15 снайперських), 40 автоматів, 20 пістолетів, 37 пар коней, відібраних поляками в українських селян та велику кількість білизни, взуття й уніформи.
22 березня 1946 року відділ Дідика вчинив партизанську акцію в селі Кам'янка. Повстанці знищили приміщення державної безпеки, міліції та залізничну станцію з 40 вагонами, призначеними для вивозу переселенців. 23 березня 1946 р. втекла при появі УПА польська охорона у с. Радомиць.
26 березня 1946 р. загін Хріна розгромив у Височанах, Кожушному, Шавнім загін польської міліції чисельністю 180 чол.
28-31 березня 1946 р. на польсько-словацькому кордоні відділи Хріна розгромили польські прикордонні застави, взявши в полон 150 солдатів.
Зіткнувшись з таким могутнім опором, польський уряд вирішив тимчасово припинити акцію виселення. 15 червня 1946 р. він проголошує процес "репатріації" українців з Закерзоння закінченим і визнає решту населення, що залишилося, поляками. Проте це був лише тимчасовий маневр, спрямований на перегрупування сил. Весною 1947 р. на Закерзоння прибув відомий польський воєначальник К. Сверчевський, щоб на місці вивчити ситуацію і розробити новий план бойових дій проти УПА. Однак 28 березня 1947 р. на шосе біля Балигородовом і Тісною у бою з українськими повстанцями під командуванням Хріна польський генерал загинув. [12, 463] Йому було влаштовано у Варшаві помпезний державний похорон з участю представників СРСР та інших союзників.
Через два місяці після цієї події, 28 травня 1947 p., у Варшаві було підписано договір про спільні військові дії Польщі, Чехословаччини й СРСР проти УПА. Ще раніше польський уряд розпочав горезвісну операцію "Вісла" з мстою остаточного примусового виселення чверті мільйона українців, які ще залишилися на Закерзонні.
Операція "Вісла", за задумом її авторів, крім іншого, повинна була допомогти комуністам завоювати симпатії польських шовіністичних кіл . Цс був час завзятої політичної боротьби після виборів у січні 1947 p., коли комуністи програли вибори і мусили фальсифікувати їх результати.
Радянське командування перекинуло з Львівської області одну танкову дивізію, спеціальні протипартизанські загони і заблокувало прикордонними військами українсько-польський кордон, чехи вислали одну гірську бригаду, а поляки – моторизований корпус. Загальне командування здійснював маршал Польщі Роля-Жимерський за допомогою Міністра внутрішніх справ Радневича. Армія спрямовувалась, в першу чергу, проти повстанців Лемківщини й Персмишльщини. Ці землі були відрізані від польської території смугою міліцейських частин. Польські війська почали повне виселення звідси всього, не лише українського, але й польського населення. Поляків виселяли тому, що інколи вони сприяли українським повстанцям. Ветеран УПА Д. Бесараб, який кілька років партизанив на Лемківщині, пригадував, як польські селяни з місцевим ксьондзом допомагали їм провіантом, ганьбили вояків Армії Людової за те, що "вони мають державу, а все одно є розбійниками".
Українське населення транспортувалось під посиленим ескортом на так звані "земе одзискане" (повернуті землі польські) у Південну Прусію та :: польської людності; заборонялось безпосереднє сусідство переселенців з колишніми земляками.
Крім того, українцям діставалися найчастіше зовсім розграбовані або ... знищені колишні німецькі господарства і так звані "чвораки". Це були фільварковані бараки з чотирьох господарів, часто зі спільним подвір'ям, нерідко без вікон