Плісце в Горганах, під г. Грофою. На вигідних умовах було закуплено буді-вельні матеріали. Проект будинку безкоштовно виготовив член «Плаю» інженер О. Пежанський. Завдяки безкорисливій праці багатьох амато-рів туризму впродовж двох років будинок-захисток було споруджено. Урочисте відкриття будинку, спроектованого та виконаного в оригі-нальному бойківському стилі, відбулось у серпні 1935 р. Разом з площею під будівництво товариство дістало від митрополії дозвіл на ведення туристської діяльності в митрополичих володіннях і на користування ловецькими захистками на цій території. Заходи щодо будівництва потребували стільки уваги та часу, що «Плай» змушений був створити окрему філію товариства для Львова, щоб звільнити керівництво органі-зації від поточних справ.
У 1932 р. до вже існуючих філій краєзнавчо-туристського товари-ства приєдналась новостворена організація в Самборі. Самбірська філія була заснована на загальних зборах ініціативного гуртка, які відбулись 26 червня 1932 р. Головою місцевого «Плаю» було обрано адвоката В. Гуркевича. Усі 12 ініціаторів створення гуртка того ж дня подали заяви до товариства. Впродовж року кількість членів філії збільши-лась до 45 осіб. Як згадував пізніше один із сучасників, робота самбір-ської філії «Плаю» тісно координувалася з діяльністю музейного това-риства «Бойківщина», яке мало неперіодичне видання «Літопис Бойків-щини» (з 1931 по 1939 р. вийшло 11 книжок).
Самбірське краєзнавче товариство сформувало три секції: спортивну, туристську та лекційну. Найактивнішою на першому етапі діяльності товариства була остання, очолена місцевим дослідником старовини А. Княжинським. У 1932 р. завдяки домовленості з викладачами місцевої української гімназії в приміщенні читальні товариства «Бесіда» відбувся цикл лекцій для всіх бажаючих. Із лекціями з геології та географії Бойківщини виступав професор Лімницький. Крім того, проводилися практичні заняття з основ туризму, надання першої медичної допомоги, збирання лікарських рослин. На лекціях були присутні в середньому до 50 осіб. Пізніше з історичними лекціями виступали В. Гуркевич, І. Филипчак, професор Орловський.
З часом інтерес громадськості до лекцій, організованих товариством, зменшився. Як зазначав на загальних зборах філії голова лекційної секції А. Княжинський, «краще є уряджувати прогульки (екскурсії), чим всякого роду відчити (лекції), бо ж прогульки є більш актуальні». Починаючи з 1934 р. товариство переорієнтовує свою діяльність на проведення екскурсій. Спочатку організовуються екскурсії лише в най-ближчі околиці Самбора, проте з часом вони поширюються і на віддалені місцевості Бойківщини. Серед звітів екскурсійної секції є документ про купівлю топографічних карт Самбірщини, Дрогобиччини, околиць Турки та Старого Самбора. У 1934 р. товариство організувало сім екскурсій, у кожній з яких брало участь 10 — 20 осіб.
Виконуючи ухвалу керівництва філії про встановлення контактів з аматорами туризму із сусідніх місцевостей, самбірський «Плай» прак-тикував таку форму пізнавального туризму, як проведення таборів-зустрічей. Визначивши певне, непересічне з історичного чи природничого погляду місце, до нього запрошували зацікавлених у створенні власних краєзнавчо-туристських осередків мешканців довколишніх сіл та місте-чок. Водночас туди вирушала екскурсія членів «Плаю» із Самбора. На місці зустрічі відбувався обмін досвідом, показ практичних навичок з різних галузей туристської справи, іноді читалися популярні лекції. Як свідчать документи, такий нетрадиційний спосіб пропаганди давав пози-тивні результати. Самбірська філія влаштувала зустрічі: у с. Хирові — з мандрівкою з Перемишля, у с. Спасі — з ініціативною групою крає-знавців зі Старого Самбора тощо. Великий табір біля Дрогобича, який планувалося організувати влітку 1935 р., не було скликано з не залеж-них від «Плаю» причин.
Як і головний відділ «Плаю» у Львові, його самбірська філія прак-тикувала виконання письмових звітів про організовані мандрівки, які збирала до спеціального альбому. Пізніше вона почала формувати ко-лекцію фотографій, що ілюстрували екскурсії.
Філія утримувалась повністю на членські внески, що становили 0,2 злотого щомісяця. Коштів вистачало лише на найнеобхідніше, жод-них більших проектів самбірський «Плай» не міг собі дозволити. Увесь річний бюджет філії в 1934 р. становив 78 злотих.
3. Трансформація “Плаю”
на туристсько-спортивну організацію
У другій половині 30-х pp. самбірське товариство все більше пере-творюється на туристсько-спортивну організацію. У 1935 р. філія «Плаю» в Самборі розпочала будівництво спортивного майданчика. Будівництво, що тривало кілька років і поглинало багато коштів і сил, негативно позначилося на науково-популярній та дослідницькій роботі філії. Певною мірою цей процес можна пояснити тим, що одночасно успішно розвивалося товариство «Бойківщина», яке взяло на себе функції регіонального краєзнавчого центру.
Туристські заходи «Плай» почав здійснювати вже з часу відновлен-ня його діяльності у 1931 р. Першою широко організованою акцією товариства був рейд велосипедистів за маршрутом Львів — Лемківщина (Львів — Сянок — Татри — Львів), який відбувся влітку 1931 р. Керував рейдом визнаний авторитет у галузі крайового туризму В. Ле-вицький. Ще в 1925 р. було видано його опис велосипедних мандрівок Галичиною «Сто миль на колесі». У 1932 р. відбувся організований «Плаєм» рейд мотоциклістів Перемишль — Львів.
Спільно з кінофотопідприємством Ю. Дороша «УФОТО» «Плай» у листопаді 1935 р. влаштував виставку документальної фотографії «Наша Батьківщина у світлині». Розгорнута в залах музею НТШ експозиція містила значну кількість цікавих фотознімків пам'яток історії, природи та культури західноукраїнських земель. Під час її проведення «Плай» організував дві вечірні лекції з поясненнями, а також вечір, присвяче-ний 20-й річниці смерті сотника К. Гутковського, першовідкривача пе-чер у Кривчі й організатора велотуризму в Галичині. У програму вечо-ра входили наукові доповіді та спогади сучасників дослідника.
Серйозною проблемою галицьких туристів була відсутність власно-го друкованого органу. Хоча газети та журнали охоче надавали свої сторінки для публікацій краєзнавчого змісту, все ж відчувався брак спеціального видання з проблем туризму та місцевої