Реферат з історії України

Дніпровська військова флотилія в обороні Києва в 1941-му

Безсмертною славою при обороні Києва, в липні - серпні 1941 р., вкрили себе моряки Дніпровської військової флотилії. В перші ж дні війни значні сили німецьких військ, використовуючи свою перевагу на напрямках головних ударів, рвались до Києва. Ріки Дніпровського басейну, як водні перешкоди, стали ареною жорстокої боротьби. Значна роль відводилась Дніпровській військовій флотилії при оборонних операціях Південно-Західного фронту, якому вона була оперативно підпорядкована.Флотилія (командувач - контр-адмірал Д.Д.Рогачов, начальник штабу - капітан ІІ рангу Г.І.Брахман, командир Київського військового порту, депутат Верховної Ради України - капітан ІІ рангу С.С.Степанов) з перших днів війни разом з сухопутними військами вступила в боротьбу з ворогом на Прип'яті і Дніпрі. Тим часом у Києві, Дніпропетровську, Чернігові та Гомелі призивалися по мобілізації транспортні судна, які озброювались на придніпровських заводах, перетворюючись за небувало короткий час у бойові кораблі. Коли виникла загроза прориву ворога до Дніпра, флотилія налічувала більше 100 бойових кораблів і допоміжних суден, які стали на захист дніпровських рубежів. До складу флотилії входило: 9 моніторів, 8 канонерських човнів, 9 сторожових кораблів, 16 бронетанків мінної загорожі, 10 сторожових катерів, 14 катерів-тральщиків, 20 глісерів, 6 плавучих самохідних баз, артилерійський зенітний дивізіон, рота морської піхоти та інші частини1.До середини липня 1941 р. німецькі війська вийшли на підступи до Києва. З цього часу бойові дії моряків - дніпровців носили, головним чином, оборонний характер, пов'язаний з діями військ Південно-Західного фронту. У зв'язку з обстановкою, яка склалася на той час, за вказівкою Народного комісара Військово-Морського Флоту і начальника Генерального штабу, до 14 липня були сформовані Прип'ятський, Березинський і Дніпровський загони бойових річкових кораблів 2.Дніпровський загін річкових кораблів до цього часу був зосереджений на Дніпрі, від Канева до Києва, де виникла загроза виходу німецьких військ до Дніпра. Штаб флотилії з 13 липня до останнього дня знаходився в Києві на Подолі.До кінця липня гітлерівці, наступаючи на Білу Церкву і Кіровоград, одночасно рвалися до Києва з півдня і до переправ біля Трипілля, Ржищева і Канева. Тут почали бойові дії і кораблі Дніпровського загону, яким командував капітан І рангу І.Л.Кравець, начальником штабу був капітан ІІІ рангу Оляндер. 31 липня почалася уперта боротьба за Трипілля, яке обороняли частини 7-ї механізованої дивізії, монітор "Флягін" і два канонерські човни. Частинам цієї дивізії ставилась задача разом з кораблями утримувати Трипілля і переправи через Дніпро до повного відходу військ фронту з правого на лівий берег Дніпра і закріплення на новому рубежі оборони3.Вогнем кораблів керував уродженець с. Межиріччя Канівського району старший лейтенант А.В.Віденко. Його коригуючий пост був розміщений в бойових порядках переднього краю оборони наших частин. Загороджувальним зосередженим вогнем кораблів спустошувались бойові порядки ворожих військ, що наступали, автоматники відсікались від танків і бронемашин і знищувались нашими піхотинцями. Протягом дня було відбито більше двадцяти ворожих атак. Гітлерівцям знадобилось дві доби, щоб відновити наступ на Трипілля.Зосередивши танки і бронемашини, 2 серпня німці знову розгорнули наступ на Трипілля. В критичний момент бою, коли гітлерівці обходили коригуючий пост, Андрій Віденко викликавши вогонь на себе, продовжував давати по радіо вказівки кораблям і організовував кругову оборону. Його група, яка налічувала всього 7 бійців, знищила десятки ворожих автоматників, не припиняючи коригування вогнем до повного відбиття атаки. В кінці бою вийшла з ладу рація, припинився зв'язок з кораблями. Всі гадали, що Андрій Віденко загинув, але він зумів повернутися зі своєю групою на корабель з полоненими гітлерівцями4.З великим напруженням з 1 по 15 серпня діяли бойові групи кораблів біля Ржищева, Ходорова і Канева, в той час, коли головні сили 26-ї армії відходили з правого на лівий берег Дніпра. Кораблі, незважаючи на жорстокі нальоти ворожої авіації, прикривали переправи наших військ до повного їх відходу за Дніпро.Мужність виявили моряки канонерського човна "Вірний". 12 серпня біля Черкас вони вступили в бій з десятками німецьких танків, які вийшли до правого берега Дніпра на дільниці Тарасівна - Мудрівка. Старший лейтенант О.Терехін, вміло маневруючи кораблем, вів влучний вогонь по ворогу з гармат усіх калібрів. Під час цього напруженого чотирьохгодинного бою двічі був збитий прапор корабля, але кожного разу він піднімався на новому місці, екіпаж "Вірного" мужньо продовжував бій.Матрос Яків Задорожний, залишившись один біля зенітної гармати, виконував обов'язки за трьох, не знижуючи темпу стрільби по фашистських танках. Від сильного перегрівання відмовила автоматика викидання гільз. Яків Задорожний продовжував виймати їх руками, не зважаючи на біль в обпечених, вкритих пухирями, руках. Відважний моряк залишався на бойовому посту, не припиняючи вогню, до закінчення бою. З не меншою відвагою билися й інші моряки "Вірного", німці втратили більше десяти танків. Моряки - дніпровці вийшли з цього бою переможцями5.До 16 серпня кораблі Дніпровського загону виконали бойову задачу - прикриття відходу за Дніпро військ лівого флангу Південно-Західного фронту. Заступник начальника оперативного управління фронту полковник Н.Захватаєв, який знаходився в той час на переправах, дав високу оцінку військовій майстерності і героїзму дніпровців. У своїй доповіді начальнику штабу фронту він відмітив, що стійка оборона наших частин у районах переправ була забезпечена завдяки добре організованим діям кораблів Дніпровського загону, які блискуче виконали свою задачу у взаємодії з сухопутними військами, показуючи приклади