Реферат - Дніпровська військова флотилія в обороні Києва в 1941-му
9

мужності і героїзму6.Виконавши основну задачу, кораблі Дніпровського загону опинилися відрізаними від Києва. Ворог вважав кораблі приреченими. Однак командування фронту і флотилії добре підготували і здійснили 17-19 серпня прорив Дніпровського загону з району Канева до Києва.Безпосередня розробка плану, узгодження спільних дій кораблів флотилії, польової артилерії і авіації фронту, керівництво проривом здійснювалося оперативною групою офіцерів, яку очолював начальник штабу капітан ІІ рангу І.І.Брахтманов. Скориставшись поєдинком між нашими артилерійськими частинами 26-ї армії і ворожою артилерією, в якому взяли участь з обох сторін понад 300 гармат, кораблі флотилії, раптово для ворога, підійшли до Канева і здійснили рішучий прорив вверх по Дніпру. Своїм артилерійським вогнем вони знищували вогневі точки противника в Каневі та на правому березі Дніпра, зберігаючи при цьому бойовий порядок та підтримуючи один одного. Усі кораблі флотилії були збережені для подальших боїв за Київ7.20 серпня значно ускладнилася обстановка на північ від Києва. 23 серпня німецькі війська, прорвавши стик 5-ї армії і 27-го стрілкового корпусу на р. Тетерев, з ходу захопили Піч кінський і Окунівський плацдарми на лівому березі Дніпра. Командування фронту поставило задачу за будь-яку ціну знищити Піч кінський міст і знищити ворожу переправу. В телеграмі командувача фронту М.П.Кирпоноса вказувалось: "Негайно, за будь-яку ціну, аж до загибелі кораблів, знищити Піч кінський міст8.Канонірські човни під командуванням лейтенантів Ф.Я.Градиновича і І.Г.Підгорного, які підійшли до мосту на світанку 29 серпня зверху від гирла Прип'яті, відкрили прицільний вогонь по опорах мосту і скупченню ворожих військ, які підходили із заходу. Незважаючи на щільний вогонь ворожої авіації, артилерії і танків, артилеристи наших човнів впритул знищували техніку та живу силу ворога. Жорстокий поєдинок з переважаючими силами ворога продовжувався майже добу. На кораблях було багато вбитих і поранених, серйозно пошкоджено корпус і механізми, але моряки продовжували виконання бойової задачі. Артилеристи, лейтенанти С.П.Хропай і Б.Н.Житомирський з великою майстерністю керували гарматним вогнем, усі бойові розрахунки діяли.У той час, коли два канонірські човни тримали під інтенсивним вогнем підходи до мосту із заходу і вели вогонь по опорах мосту, канонірський човен "Вірний", під командуванням старшого лейтенанта О.Ф.Терехіна, маневруючи, з відстані 600 - 800 метрів нижче мосту, впритул вів вогонь по його опорах, водночас відбиваючи нальоти ворожої авіації. До середини дня опори біля лівого берега були остаточно зруйновані і міст завалився9.Німецьке командування, бачачи, що кораблі своїм вогнем зруйнували Піч кінський міст і зірвали переправу військ на Окунівський плацдарм, вранці, 25 серпня, кинуло велику кількість авіації для удару по кораблях біля переправи. Особливо інтенсивно атакувала німецька авіація канонірський човен "Вірний", кинувши на нього 18 бомбардувальників. Але артилерійські розрахунки зенітних гармат стійко відбивали атаки ворога.Однак німцям удалося досить швидко влучити прямо у місток і бойову рубку корабля. Загинув командир корабля, старший лейтенант О.Ф.Терехін, були смертельно поранені артилеристи лейтенант А.В.Жигалов і боцман, старшина 2-ї статті Л.С.Щербина. Канонерський човен "Вірний" затонув біля Сухолуччя. За героїзм і високу воїнську відвагу при виконанні бойових завдань на Дніпрі, старший лейтенант Олексій Феодосійович Терехін і старшина 2-ї статті Леонід Силич Щербина посмертно нагороджені орденами. Одна з вулиць носить ім'я О.Терехіна10.У безпосередніх боях за Київ моряки-дніпровці почали брати участь з 6 серпня, коли для підтримки південного прирічного флангу оборони Києва була сформована київська група бойових кораблів у складі: канонірські човни "Кремль" та "Трудовий", монітори "Флягін" і "Смоленськ", сторожовий корабель "Пушкін" та інші. Командував ними капітан ІІІ рангу С.Є.Палечек, начальником штабу був старший лейтенант А.І.Грищенко11.Монітори і канонірські човни, озброєні гаубицями і далекобійною морською артилерією, більше двох тижнів допомагали нашим військовим частинам відбивати численні ворожі атаки на південному фланзі оборони Києва в районі Віти Литовської. Бойові судна, замасковані на вогневих позиціях, які вони займали біля лівого берега Дніпра, систематично завдавали удари по батареях гітлерівців. Коли ворожі гармати відкривали вогонь, по їх спалахах засікались координати і наші кораблі зосередженим фланговим вогнем знищували далекобійну артилерію ворога. Після відбиття ворожого артобстрілу екіпаж монітору "Смоленськ", яким командував старший лейтенант Б.А.Юшин, отримав записку від наших піхотинців, в якій вони висловлювали дяку за влучну стрільбу. З такою ж високою майстерністю діяли й інші кораблі на південному фланзі оборони Києва12. Начальник Генштабу сухопутних військ німецької армії, генерал-полковник Гальдер у серпні 1941 р. з сумом писав у своєму щоденнику: "6-та армія дуже повільно просувається до Києва. Артилерія ворога зі східного берега не дає просуватись наступаючим частинам. Велику протидію чинять монітори противника13.З не меншою рішучістю і героїзмом бились моряки - дніпровці, в період оборони Києва, і на суші. Тільки 14 вересня в район Голосіївського лісу і до станції Бобрик до двох загонів, під командуванням майора В.Добржинського і капітана Н.Кальченка, було направлено більше 1300 моряків на допомогу армійським частинам. Вони неодноразово вступали до бою з більшими силами ворога. В бою біля с. Ольшани рота моряків Дніпровської флотилії повністю знищила батальйон противника. В останні дні оборонних боїв за Київ здійснив героїчний вчинок моряк-дніпровець Борис Миколайович Іванов, відомий український скульптор. Будучи моряком Чорноморського флоту, в 1929 р. він закінчив Одеський художній інститут. У Харкові та Києві на повну силу розгорнулась творча діяльність талановитого скульптора. Тут він створює "Снайпера", відміченого І-ю премією на VІ Всеукраїнській художній виставці, скульптури "Моряки", "Косовський", "Чкалов" та інші. "Наш рідний флот виховав мене, - писав

---

Сторінки: 1 2 3