У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


опікуванні уникати партійної чи якоїсь спеціальної тенденції, бо "військо не може бути знаряддям певної партії чи угруповання; воно є здобутком цілої нації, цілої держави, знаряддям її і чинником державного будівництва".10  С. Петлюра проводить велику практичну роботу по зміцненню армії. Наприкінці січня 1921 р., згідно з "Законом про вище військове управління" від 12 листопада 1920 р., була створена Вища Військова Рада (ВВР) армії УНР. Головою ВВР С. Петлюра затвердив генерал-поручника М. Юнаківа. Рада мала право попереднього розгляду всіх законодавчих актів, що стосувались Збройних Сил Республіки. Водночас з турботою про збереження і зміцнення армії, С. Петлюра приділяв велику увагу підтримці партизансько-повстанського руху в Україні, підготовка до розгортання якого почалася ще до відходу армії УНР у листопаді 1920 р. за Збруч. З особливими дорученнями Головного Отамана в більшовицькому тилу "були залишені старшини й козаки, а також окремі військові відділи для організації... активних партизанських виступів".11 З таборів інтернованих за його наказами із спеціальними завданнями у різні губернії України відряджалися старшини армії УНР. Для координації повстансько-партизанського руху на початку грудня 1920 р. наказом №73 по Головній Управі Генерального штабу армії УНР було створено Відділ повстанських організацій на чолі з підполковником генштабу В. Зеєгоршем у складі 5 осіб.12  Проте Відділ повстанських організацій уже не відповідав рівню завдань повстансько-партизанського руху. Тому на засіданні Ради Народних Міністрів 21 січня 1921 р. С. Петлюра порушив питання "про необхідність всебічної роботи Уряду у справі організації повстання в Україні проти московської окупаційної влади"13 і згідно з рішенням уряду при Головній Команді Військ УНР був сформований спеціальний орган - Партизансько-Повстанський Штаб (ППШ). За пропозицією генерал-хорунжого В. Петріва, ППШ мав підлягати безпосередньо Головному Отаману Військ УНР С. Петлюрі як головнокомандуючому всіх українських регулярних і повстанських військ. Штаб мав вирішувати всі питання, повязані зі збройною протидією більшовицькій владі та впровадженням у життя широкої системи організації майбутнього загального збройного повстання для повалення радянської влади в Україні. Крім того, керівництво ППШ готувало збройні формування армії УНР до переходу через польсько-радянський кордон.  Очолив ППШ досвідчений фахівець партизанської боротьби, генерал-хорунжий Ю. Тютюнник, що був одним із героїв першого Зимового походу і мав значний вплив серед повстанців на Україні. 16 лютого 1921 р. його було обрано членом Вищої Військової Ради з правом вирішального голосу. Структурно ППШ складався з відділів: оперативного (керівник - полковник Ю. Отмарштайн), організаційного (полковник Л. Ступницький), розвідувального (полковник О. Кузьминський), адміністративно-політичного (полковник Добротворський). Створення ППШ було здійснено зі згоди Начальника Польської держави Ю. Пілсудського і за безпосередньої участі польського Генштабу. Польська сторона взяла на себе зобовязання створити умови для переїзду і розміщення ППШ у Львові, дозволила використовувати інтернованих українських старшин і козаків як посланців в Україну, а також звільнити з таборів 2 тисячі українських вояків та забезпечити їх необхідною амуніцією для походу на Україну і підняття широкомасштабного антибільшовицького повстання.  Офіційна Варшава опинилася у вельми незручній ситуації. Поляки не хотіли іти на повний розрив союзницьких стосунків з українцями, оскільки існування УНР як буфера з Росією для Польщі залишалося життєво важливим питанням. З цих міркувань польські військові власті, які допускали можливість нового антибільшовицького походу, сприяли здійсненню планів українського керівництва.  У цій критичній ситуації С. Петлюра продемонстрував високу політичну зрілість і розуміння того, що єдиним шансом, який давав надію на звільнення України від більшовицької окупації, було продовження співпраці з Польщею. Тому докладав усіх зусиль для її зміцнення.  

Але на перешкоді були вимоги Москви до Польщі дотримуватися умов Ризького договору, яким заборонялось існування антирадянських збройних угрупувань на території Польщі, і згідно з яким до 1 травня 1921р. уряд УНР і Рада Республіки мали бути вислані за її межі. В меморандумі щодо унормування польсько-українських стосунків у зв'язку з ратифікацією Ризького мирного договору, міністерство закордонних справ УНР зазначало: "на території Польщі є: Рада Республіки, що складається з 65 послів; парламентарний уряд, що спирається на Раду Республіки і налічує 14 міністерств, персональні урядовці яких вкупі становлять 1 697 чоловік; апарат закордонної політики і пропаганди, котрий складається з міністерства закордонних справ, а також 15 чинних посольств і місій по всіх майже європейських державах; військо, що налічує 3 530 старшин і 11 500 вояків".14  Уряд УНР і всі його організації втратили свій офіційний статус і право легального існування на території Польщі, фактично продовжуючи свою діяльність тут нелегально. Поляки офіційно відмежовувались від відкритої підтримки українських повстанців на своїй території, боячись спричинити цим нову польсько-радянську війну.  А тим часом керівництво ППШ у тісному контакті з польським Генштабом розробляло детальні плани всеукраїнського повстання. Кістяком повстання мали стати частини армії УНР, що прийдуть із-за кордону. Дії цих частин, які складуть 1-шу регулярну армію УНР, повинні будуть підтримати повстанські формування. З них належало сформувати Окрему 2-гу повстанську армію, яка б складалася з повстанських дивізій. Структурно повстанські сили ділилися на 5 груп, котрі в свою чергу поділялися на райони.  На територію України направлялися емісари-маршрутники з літературою, часописами, газетами, листівками. Правду про діяльність і плани уряду УНР вони доносили головним чином до сільської інтелігенції, котра далі поширювала інформацію серед української громади. По всій Україні ходили агітатори і говорили про С. Петлюру як про єдиного, хто врятує народ від більшовицьких напасників, що він, як народний месник прийде з народною армією і знищить усіх більшовиків, які


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7