Реферат - Другий зимовий похід армії Української Народної Республіки
22

російсько-білоруський рейд. Завдяки прихильному ставленню офіцерів польського Генштабу, які попередили Тютюнника, вдалося обминути польські війська, послані на роззброєння українських військ. Долаючи перепони, повстанці зосереджувалися поблизу кордону в районі Рівного.  Очевидно, неправдивими є дані, які наводилися радянськими істориками, що "усього до польсько-українського кордону було підтягнуто до 7 тисяч бійців армії УНР".25 Зосередити таку кількість вояків ППШ не міг, оскільки поляки, як ми вже відзначали раніше, зобов'язувалися забезпечити зброєю та амуніцією тільки 2 тисячі чоловік. Викладені вище обставини дають розуміння причин зволікання початку виступу. Деякі автори, гадаємо, безпідставно вдаються до звинувачення у цьому Тютюнника, як-то, зокрема, Я. Тинченко, який пише, що Ю.Тютюнник, підпорядковуючись С. Петлюрі, насправді вів свою політику...".26  Офіційно Ю. Тютюнник став командуючим Повстанською армією тільки 23 жовтня 1921 р., про що свідчить організаційний наказ Ч.1: "По наказу Головного Отамана цього числа я вступаю в командування Повстанською Армією України. Генерал-хорунжий Тютюнник".27  Начальником штабу армії був призначений полковник Отмарштайн. Всі командуючі групами та райони в Україні переходили з безпосередньої підлеглості Головному Отаманові в розпорядження Ю. Тютюнника.  25 жовтня 1921 р., з нагоди початку походу, С. Петлюра послав Ю. Тютюннику листа такого змісту: "п. Генерале! Виряжаючи Вас, Повстансько-Партизанський Штаб та старшин і козаків на велику справу звільнення Батьківщини нашої від московського ворога, від щирого серця хочу побажати успіху в тій тяжкій боротьбі, яку прийдеться провадити на Україні. Прошу передати старшинам і козакам мій привіт, а при розпочаттю справи з'ясувати їм всю історичну вагу та патріотичне значіння того великого акту самопосвяти, який вони виявляють, вирушаючи в Україну, щоб від ворогів її звільнити та розпочати працю для національно-державної відбудови її. Щасти Боже і Вам, і всім старшинам, і козакам, що вирушають в далеку та тяжку дорогу, успіху і слави на добро і щастя нашій Батьківщині".28  Ю. Тютюнник із Штабом виїхав зі Львова до Рівного тільки 29 жовтня. 2 листопада 1921 р. з села Балашівка, що біля самого польсько-радянського кордону, він доповідав С. Петлюрі: "До п. Головного Отамана! Подільський загін (під командуванням підполковника Палія) 700 чол. (мав бути кінний), 200 рушниць, 10 000 набоїв, 5 кулеметів, 4 стрічки з набоями і 5 - без набоїв, з 25 на 26 - перейшов Збруч (лише 12 кінних). 27 - занято Кам'янець-Подільський і Проскурів. Волинський загін генерал-хорунжого Янченка разом з штабом генерала Тютюнника 900 козаків, 417 рушниць, набоїв 70 000, 32 кулемети з набоями і стрічками, 300 шабель, 15 списів, 500 ручних гранат. 35% роззуті (босі), 50% без шинелей, одяг решти козаків старий і подертий. Великий брак відчуваємо в білизні. Від 1-ї повстанської групи Гулого донесень не поступило. Тютюнник".29  Незважаючи на те, що польська сторона не надала необхідної кількості обіцяних коней, озброєння та спорядження, що в умовах ранньої зими лише половина козаків була відповідно взута та одягнена, похід все-таки розпочався. Згідно плану виступило три групи: Волинська - головна, під безпосереднім командуванням Ю. Тютюнника, Подільська - під командуванням підполковника М. Палія; Бессарабська - генерала А. Гулого-Гуленка, яка була ще в стадії формування. Загалом вони нараховували до 1500 осіб.  Радянське керівництво було детально поінформоване про підготовку рейду і теж провело відповідні заходи. 10 листопада ВУЦВК прийняв постанову "Про ліквідацію петлюрівських банд на Правобережжі" в якій, зокрема, говорилось: (подаємо мовою оригіналу) "Преступные цели, преследуемые бандами уже известны: разрушение железных дорог, сжигание ссыпных пунктов, убийства красноармейцев и советских работников, ограбление крестьян, для того чтобы в конечном итоге обеспечить работу польской военной партии, которая замышляет новую войну против рабочих и крестьян Украины. Постановляем объявить Волынскую, Подольскую, Киевскую и Одесскую губернии на положении угрожающем по бандитизму со всеми вытекающими отсюда последствиями".30 ВУЦВК ставив перед частинами Червоної армії завдання ліквідувати наступ. На зміцнення місцевих гарнізонів були кинуті війська 9-ї Кримської кавалерійської та 44-ї і 45-ї стрілецьких дивізій. В архівах автором віднайдено низку документів, якими спростовуються твердження щодо непоінформованості С. Петлюри про похід, його відстороненості від справ тощо. Вони свідчать, що С. Петлюра мав постійну інформацію про хід рейду. Так, 11 листопада 1921 р. він пише голові уряду П. Пилипчуку: "отримав відомості акції Гулого в районі Дністра".31 Йому ж 12 листопада повідомляє: "Із цілком певних джерел (наочного свідка) можна установити, що отряд Палія не розбитий, а розділився на дві половини, які виконують своє призначення".32 Також йому 15 листопада 1921 р.: "Про відомості (невтішні) з України про похід... Треба тільки нам зрозуміти обовязки, що історично падають на наші слабі плечі: праці підготовчої побільше, не розділятись, не загострювати відносини, а купчитись, уникати і полагоджувати тертя!".33 Наявні історіографічні та архівні джерела тепер дозволяють досить детально відтворити перебіг подій походу. Першою виступила Подільська група підполковника Палія. 25 жовтня вона перетнула радянський кордон в районі Гусятина і з безперервними боями здійснила 1500-кілометровий рейд окупованою ворогом територією через Проскурівський, Летичівський, Любарський повіти, повертаючи на північ у Житомирський і Коростенський повіти, а потім - на південний схід, на м. Малин та с. Бородянку. Але їй не вдалося з'єднатися з Волинською групою для спільних операцій, хоч і сходились вони з протилежних боків в одному бою з більшовиками під с. Леонівкою, не знаючи про це самі. Цей прикрий факт нез'єднання груп мав фатальні наслідки, особливо для Волинської групи. 17 листопада Подільська група сягає сіл Гута Катюжанська та Вахівка

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7