Поразка походу негативно вплинула на український рух загалом. Починає занепадати повстанська боротьба. Вкрай втомлені багаторічною важкою боротьбою з окупантами повстанці складають зброю і віддають себе "на ласку" більшовицькій владі, яка не шкодувала обіцянок прощення всіх "гріхів". Залоги більшовиків надалі більшали і міцнішали, а на весну 1922 р. був оголошений суцільний червоний терор. Блокувалось кожне село і містечко, розстрілювали всіх, хто був найменшою мірою причетний до "петлюрівського" руху. За цих умов С. Петлюра подавав зразок стійкості і витримки. 2-4 грудня він провів нараду за участю Військового міністра, Начальника Генштабу, Генерального Інспектора, Начальника Військово-Ліквідаційної комісії і деяких командирів дивізій, де було "обговорено, які завдання стоять перед Державним осередком і практичні шляхи, якими ці завдання осягнути".41 Під враженням наради С. Петлюра 5 грудня 1921 р. пише листа до премєр-міністра "Про чергові завдання боротьби проти окупаційної влади на Україні", в якому на десятьох сторінках щільного тексту ґрунтовно виклав програмні завдання майбутньої боротьби. Він, зокрема, пише: "Почуття обовязку не може позволити нам припинити боротьбу, яка може бути розрахована не на короткий час... Здорові сили нашої еміграції переживають новий етап нашої боротьби і виконають ті завдання, які стануть, як завдання державної ваги перед Державним нашим центром".42 Отже, Другий Зимовий похід, що мав за мету скоординувати повстанські дії і призвести до повалення радянського режиму на Україні, за складних і несприятливих обставин та під тиском цілої низки причин закінчився трагічно і не приніс очікуваних результатів. Підняти загальноукраїнське збройне повстання не вдалося. Але героїзм і самопожертва учасників походу в імя виборення української державності, їх патріотизм і любов до України залишаються взірцем виконання обовязку перед народом і державою. Разом з тим, українському суспільству необхідно подолати стереотипи в оцінках Другого Зимового походу, відтворивши правду про події і учасників цієї героїчної сторінки нашої історії. Тому ця проблема вимагає подальшого уважного вивчення і чекає своїх дослідників.
ЛІТЕРАТУРА
1 Симон Петлюра. Статт, листи, документи. - Т. 1. - Нью-Йорк, 1956. - С. 393. 2 ЦДАВОВУ: - Ф. 1429. - Оп. 2. - Спр. 32. - Арк. 70. 3 Симон Петлюра. Статті, листи, документи. - Т. 2. - Нью-Йорк, 1979. - С. 395. 5 Симон Петлюра. Статті, листи... Упорядник В. Сергійчук. - Т. 3. - К., 1999. - С. 321. 6 Див.: ЦДАВОВУ: Ф.1429. - Оп. 2. - Спр. 32. - Арк. 70-70 зв. 7 Див.: Там само. Ф.1075. - Оп. 4. - Спр. 20-а. - Арк. 3-4. 8 Див.: Українська революція. // Документи 1919-1921. Під ред. Гунчака Т. - Нью-Йорк, 1984. - С. 421-427. 9 ЦДАВОВУ: Ф. 1429. - Оп. 2. - Спр. 32. - Арк. 72-73. 10 Симон Петлюра. Статті, листи... - Т. 1. - С. 333. 11 ЦДАВОВУ: Ф. 1429. - Оп. 2. - Спр. 32. - Арк. 75. 12 Там само. - Арк. 75. 13 Там само. - Спр.1 13. - Арк. 21. 14 Див.: Там само. Ф. 3696. - Оп. 2. - Спр. 490. - Арк. 82-87. 15 Ленін В. Повн. зібр. творів. - Т. 52. - С. 52. 16 Сідак В. Нац. спецслужби в період Української революції 1917-1921 рр. (невідомі сторінки історії). - К.: "Альтернативи", 1998. - С. 210. 17 Див.: ЦДАВОВУ: Ф. 3696. - Оп. 2. - Спр. 420. - Арк. 52. 18 Там само. - Спр. 52. - Арк. 8. 19 Бурнашов Г. Генерал-хорунжий Юрій Тютюнник. Чекістська "Справа № 39". - Івано-Франківськ, 1996. - С. 27-28. 20 Див.: Верига В. Листопадовий рейд. К., 1995. - С. 39. 21 ЦДАВОВУ: Ф. 1429. - Оп. 4. - Спр. 1. - Арк. 127. 22 Див.: Там само. Ф. 1078. - Оп. 2. - Спр. 91. - Арк. 204-207. 23 Там само. - Арк. 212-213. 24 Див.: там само. - Спр. 264. - Арк. 836 Див.: ЦДАВОУ: Ф.1092. - Оп.2. - Спр.831. - Арк. 3-5. 25 Антисоветская интервенция и ее крах. - М.: Политиздат, 1987. - C. 165. 26 Тинченко Я. Останнй бй генерала. // Академя (Київ). - 1995. - Ч.2. - С. 13. 27 ЦДАВОВУ: Ф.4. - Оп. 1. - Спр. 28. - Арк. 25.