Юрія II став поступовим занепадом Галицько-Волинського князівства: посилився ординський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками, національ-на знать відійшла від адміністративної влади, місцеве населення наверталося до католицизму.
Масове невдоволення народу політикою Юрія II дало підста-ву боярам не тільки для антикнязівської агітації, а й до активних насильницьких дій. Внаслідок боярської змови у квітні 1340 p. Юрія II Болеслава було отруєно. Після цієї події зберегти єдність колись могутнього Галицько-волинського князівства вже не вда-лося. Протягом короткого часу держава занепала та розчленува-лася, її землі опинилися під владою чужоземців: Галичина — під Польщею, Волинь — під Литвою, Буковина — у складі Молдав-ського князівства.
Отже, будучи безпосереднім спадкоємцем Київської Русі, Галицько-Волинське князівство відіграло надзвичайно важливу роль в історії:—
зберегло від завоювання та асиміляції південну та західну гілки східного слов'янства, сприяло 'їхній консолідації та усві-домленню власної самобутності;—
стало новим після занепаду Києва центром політичного та економічного життя;—
модернізувало давньоруську державну організацію;—
розширило сферу дії західноєвропейської культури, сприя-ло поступовому подоланню однобічності візантійського впливу;—
продовжило славні дипломатичні традиції Київської Русі, ще 100 років після встановлення золотоординського іга з честю представляло східнослов'янську державність на міжнародній арені.
Література
Бойко О. Д. Історія України. - К., 1999
Давня історія України. - К., 1995
Історія України: Нове бачення. - К., 1995