Курсова робота

“Геополітичні причини Руїни”

ЗМІСТ

Вступ.

Розділ 1. Останній період Української революції. Переяславська рада і її вплив на геополітичну ситуацію тогочасного світу.

1.1. Зовнішньго- і внутрішньополітичні чинники напередодні укладення Переяславської угоди. Дипломатія Хмельницького.

1.2. Причини укладання Переяславської угоди та її міжнародно-правовий зміст.

1.3. Історіографічні концепції та політичні інтерпретації значення Переяславської угоди в історії України.

1.4. Місце України в міжнародних відносинах Європи часів Б.Хмельницького.

Розділ 2. Українська держави після смерті Б. Хмельницького.

2.1. Гетьманщина після смерті Б.Хмельницького.

2.2. Початок російської експансії

Розділ 3. Діяльність І. Виговського щодо подолання московського впливу. Розкол суспільства і початок Руїни.

Висновки.

Література.

Вступ

Актуальність теми дослідження. В історії України, як і в історії всіх держав були складні й трагічні періоди. Найжахливіше явище в житті країни – це громадянська війна, коли не лише розшматовано її землі, а й близькі родичі опиняються у ворогуючих та воюючих між собою таборах. Діяльність гетьмана Івана Виговського прийшлася саме на такий важкий час в історії України. Історіографія, де висвітлюється період його гетьманства широка і суперечлива, однак значення чорноморської проблеми у зовнішній й внутрішній політиці, як І.Виговського, так і інших сучасних йому козацько-старшинських груп і "партій" не відображено. Сукупність джерел, які слід використати у студіюванні й які становлять складову інтегрального поняття джерельна база дослідження, дозволяють дослідити і цю "білу пляму" вітчизняної історії.

Руїна. Період національного "самогубства" України. Період братовбивчих війн і нескінчених зрад, суспільного розбрату та марнотратства усього, що було досягнуто за довгої та тяжкої боротьби під час повстання 1648 р. та Визвольної війни українського народу під проводом Б Хмельницького. Деякі історики вважають, що саме в цей період своєї історії Україна як держава втратила свою останню можливість об'єднати Право- та Лівобережжя в одну сильну політично, культурно та економічно незалежну країну Європи. 

Докладне вивчення цієї історичної доби допомагає виявити механізми та засоби встановлення прямого імперського правління на територіях, що були приєднані не за допомогою прямих військових дій, а завдяки досягненням московітської дипломатії.

Ситуація за якої розпочалась доба руїни була додатково ускладнена суперництвом за гетьманство, що розпочалось після смерті Б.Хмельницького. Нестійкість становища гетьманів доби Руїни примушувала їх йти на політичні компроміси із вимушеними союзниками.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження.

Об'єктом дослідження курсової роботи є суспільно-політичне життя України в період Руїни.

Предмет дослідження – геополітичні причини Руїни.

Метою курсової роботи є об'єктивне і всебічне висвітлення геополітичних причин Руїни.

Відповідно до мети поставлено такі завдання:–

дослідити останній період Української революції. Переяславська рада і її вплив на геополітичну ситуацію тогочасного світу;–

охарактеризувати становище української держави після смерті Б. Хмельницького;–

дослідити діяльність І. Виговського щодо подолання московського впливу. Розкол суспільства і початок Руїни.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період гетьманування І. Виговського (1657-1659 рр.). 

Розділ 1. Останній період Української революції. Переяславська рада і її вплив на геополітичну ситуацію тогочасного світу

1.1. Зовнішньго- і внутрішньополітичні чинники напередодні укладення Переяславської угоди. Дипломатія Хмельницького 

Раптові переміщення акцентів, вояжі козацьких послів і лояльні низькі поклони впереміш з погрозами лише на перший погляд здаються хаотичними. Придивившись, можемо побачити за ними доволі струнку концепцію маневрування між трьома великими державними організмами, що височіли над козацькою Україною. Намагаючись здобути власну вигоду завдяки збуренню стабільного розкладу політичної рівноваги між Польщею, Туреччиною і Росією, гетьман водночас намагався втягнути в цю ризиковану гру малі сусідні держави – Кримський ханат, Молдову, Волощину, Семиграддя [34]. 

Головним приятелем Хмельницького, (саме такий термін вживається у тогочасному дипломатичному листуванні хана з гетьманом) був Іслам-Гірей ІІІ та сателіти Криму – беї Ногайської і Перекопської Орд. Зважаючи на кількавікову специфіку співжиття/протиборства татар і козаків, такий вибір основного партнера не здається несподіваним. Природу своєї схожості розуміли обидві сторони: як говорив один з кримських послів у Варшаві, козакам і татарам не можна знизитись до хліборобства, війна для них необхідна. Релігійна ж несумісність у моменти, коли на карту ставилося саме життя, важила небагато. Досить колоритно цей подвійний рахунок проступає з виправдань Хмельницького перед Назаретським митрополитом Гавриїлом:

Сам він знає, що людям православної християнської віри не годиться мати з бусурманами близькі зносини і спілку. Тільки ж зараз ... настав такий час держати з бусурманами братство і єднання ... щоб визволити святі Божі церкви і православну християнську віру від польських та від єретичних рук. 

Початок дипломатичних взаємин був покладений посольством до хана з Січі напередодні повстання (існує версія, що серед послів знаходився і син Богдана Тиміш, який на випадок спільних військових дій мав би залишатися як заложник при дворі Іслам-Гірея). Наслідком переговорів стала експедиція перекопського бея Тугая з кількатисячним загоном кінноти, яка на боці козацького війська за відповідну платню брала участь у боях під Жовтими Водами й Корсунем 1648 р. У битві під Пилявцями на козацькому боці виступала буджацька кіннота Аутимір-мурзи чисельністю близько 5 тис.; під Львів і Замостя Хмельницького супроводжували загони вже згаданого Тугай-бея і ханового брата калги-султана офіційного спадкоємця престолу, Крим-Гірея, на оплату послуг якого пішла, як уже згадувалося, взята з львівських городян контрибуція грішми й товарами на суму близько 200 тис. талерів. До Зборівської кампанії були залучені сили Ногайської і Перекопської Орд; брав у ній вперше особисту участь і сам Іслам-Гірей ІІІ разом зі своїм візиром Сефером Газі-агою [34]. 

Взаємини гетьмана з татарською елітою складалися по-різному. Так, на переговорах з королівськими комісарами в Переяславі у лютому