Так, у листопаді 1918 p. було започатковано Українську Академію наук у Києві, що, безумовно, стало винятково важливою подією в історії культури і науки України.

Понад 60 наукових напрямів мали розробляти 72 дійсних члени Академії (22 –по І Відділу, 30 – по II і 20 – по III). Члени-кореспонденти, кількість яких не визначалася статутом, а встановлювалась для кожного наукового напряму. Спільним зібранням, обиралися за наукові заслуги у тому самому порядку, що й академіки, за поданням Відділів. Такий же порядок встановлювався і при обранні почесних членів Академії, які повинні були мати наукові заслуги "виключної ваги".

У І Відділі планувався розвиток досліджень у таких галузях ("паростях") знання: історія українського народу, граматика та історія української мови, українська народна словесність, історія українського письменства, історія українського мистецтва в зв'язку з всесвітньою історією мистецтва, етнографія та історична географія України, археологія України, історія української церкви. По суті, це мав бути окремий Відділ українознавства, викликаний до життя зростанням національної самосвідомості українського народу. Проте скрутні умови тих часів та недостатня кількість наукових сил не дозволили цього зробити. У І Відділі мали проводити дослідження також з історії Литви, класичної філології, загального мовознавства, арабо-іранської філології, тюркології, слов'янської історії, мови і літератури, всесвітньої історії, візантології, історії всесвітньої літератури, філософії. При Відділі закладено і підвідділ ("клясу") українського красного письменства, а в найближчому майбутньому намічалося створити "клясу" слов'янства та історично споріднених з ним народів, де розроблялися б такі наукові напрями, як історія Росії, історія слов'янства, російська, білоруська, польська, чеська, сербська, болгарська, литовська, єврейська та інші мови і письменство.

При І Відділі мали відкрити кабінети експериментальної фонетики та експериментальної психології, а також постійні комісії як самостійні структури: для видавання пам'яток мови, письменства та історії; для складання історико-географічного словника української землі; діалектологічну; для обстеження пам'яток українського мистецтва; для складання словника живої української мови; для складання історичного словника української мови; орфографічно-термінологічну; для збирання та видання фольклорного матеріалу; для видання пам'яток новітньої української літератури; для присудження премій за наукові писання.

У II Відділі фізично-математичному існувало дві "кляси": основна, яка включала математику, механіку, астрономію, фізику, хімію, геологію, мінералогію, ботаніку, зоологію, географію, та "кляса" прикладного природознавства з прикладною фізикою, прикладною хімією, прикладною механікою, медичною біологією та сільськогосподарською біологією.

Деякі труднощі виникли під час організації "кляси" прикладного природознавства, в якій об'єднувались дуже різні напрями, пов'язані з технікою, промисловістю, сільським господарством та медициною. У Відділі планувалося створити чимало установ: астрономічну обсерваторію, хімічну лабораторію, фізичний інститут, національний зоологічний музей, ботанічний сад, ботанічний музей та гербарій, геологічний та палеонтологічний музеї, мінералогічний та антропологічний музеї з інститутами, інститут експериментальної зоології, інститут експериментальної ботаніки, фізико-географічний інститут, біологічну станцію Азовського моря, інститут прикладної хімії, інститут прикладної механіки, інститут прикладної фізики, акліматизаційний сад, геодезичний інститут, інститут наукової експериментальної медицини та ветеринарства. Тому директорами установ II Відділу дозволялось обирати не тільки академіків. Ці особи набували права входити до складу зібрань своїх Відділів на правах, однакових з дійсними членами Академії.

III Відділ об'єднував два підвідділи: 1) юридичних наук з напрямами – філософія права, порівняльна історія права, історія західно-руського та українського права, слов'янське законодавство, українське звичаєве право: державне, адміністративне та міжнародне право, церковне право, кримінологія, цивільне право та цивільна політика; 2) економічних наук – соціологія, теоретична економія, економія сільського господарства, економія торгу та промисловості; економія кредиту, банків та грошового обігу; наука про фінанси, історія народного господарства, теорія кооперації, соціальна політика, господарська географія та народне господарство на Україні, статистика. Другий підвідділ був оригінальним як за кількістю намічених для розробки наукових напрямів, так і за їх характером: значна їх частина мала практичну спрямованість, тісно пов'язану з питаннями економічного життя України. Подібне завдання стояло перед двома заснованими при III Відділі установами: Інститутом для виучування економічної кон'юнктури та народного господарства України та Демографічним інститутом. До структури III Відділу входили також три постійні комісії: для виучування звичаєвого права України, для виучування західно– руського та українського права та для виучування соціального руху. ,

При Спільному зібранні УАН мали організувати друкарню, фотографічний інститут, комісію для складання біографічного словника діячів України, Всенародну (Національну) бібліотеку.

Отже, за статутом в УАН передбачалося створити 45 структур: 15 інститутів, 14 постійних комісій, 6 музеїв, 2 кабінети, 2 лабораторії, ботанічний та акліматизаційний сади, астрономічні/обсерваторію, біологічну станцію, друкарню та бібліотеку.

З окремих напрямів науки за ініціативою дійсних членів Академії передбачалась організація наукових семінарів, де могли б готуватись до професорської діяльності молоді люди, що закінчили університет. Академікам надавалося також право читати як окремі лекції, так і систематичні курси, що давало їм можливість поєднувати наукову роботу з навчальною і просвітницькою.

Академії мало виділятися щорічно 1 млн. крб. на проведення експедицій, наукових екскурсій, придбання колекцій тощо. Все це повинно було сприяти розгортанню ?рунтовних досліджень у найрізноманітніших галузях знань.

Проте життя, політична обстановка вносили в діяльність Академії чимало змін. Та, незважаючи на всі труднощі, наприкінці