Висновки

Отже, доба гетьманату, яка тривала 7Ѕ місяців, була заповнена з самого початку боротьбою уряду на різних фронтах. Вище вже згадано, як тривала ця боротьба – зовнішня з більшовиками, внутрішня – з російськими організаціями, а головно – з українською опозицією. До великих мінусів треба віднести брак власної армії й повну залежність від окупантів. До цього треба додати тяжку спадщину попередньої доби: обов'язки, що їх взяла на себе Україна з Берестейським миром – постачання Німеччині та Австро-Угорщині великої кількості збіжжя, м'яса, цукру. Тяжку спадщину дістав гетьманський уряд від попередньої доби в галузі соціальних відносин: селянство чекало на безплатну передачу поміщицької землі та ліквідацію поміщицьких господарств. Центральна Рада не спромоглася розв'язати цього питання, і воно дісталося в спадщину гетьманському урядові. Дісталася йому в зв'язку з тим і інша спадщина – «каральні загони», які з'явилися з німецькою окупацією, але вся відповідальність за них спадала на гетьманат."

Але, крім від'ємних явищ, гетьманська доба дала багато позитивного. У стислому викладі дано вже перелік того. що зроблено за ці 

з місяців наполегливої праці видатних фахівців різних галузей економіки, культури та науки. За цей короткий час гетьманський уряд нав'язав дипломатичні стосунки з Німеччиною, Австрією, Швейцарією, Болгарією, Польщею, Фінляндією, Туреччиною, Кримом, скандинавськими державами, а з ослабленням окупаційного впливу – з Францією, Англією й Румунією. Дипломатичні стосунки були з червоною Москвою, з Доном, Кубанню.

Великі досягнення були в галузі фінансів: встановлено українську грошову систему, засновано банки. Після руїни, що її принесли війна та революція, направлено залізничні шляхи, мости і відновлено регулярний залізничний рух. Гетьманський уряд підготовив: проект земельної реформи, якої не могла розв'язати Центральна Рада; видатний правник X. Лебідь-Юрчик вважав земельний законі схвалений гетьманським урядом, «подібним тільки до земельних законів найдемократичніших країн у цілому світі, наприклад Нової Зеландії, де земельне законодавство випередило всі інші країни і еволюційним шляхом вирішило земельне питання на велику користь працюючого люду».

Дуже важливими були судові реформи. Налагоджено судову справу, створено Сенат, суд на нових загадах, укладено багато нових законів. Велике значення мали заходи щодо оформлення автокефалії Української Православної Церкви.

Переведено українізацію школи всіх ступенів, починаючи з народних й закінчуючи двома університетами. Велике значення мали заснування Української Академії Наук, Національної Бібліотеки, Національного Архіву, заходи в справі організації Національної Галереї Мистецтва та Історичного Українського Музею. Засновано Державний Драматичний Театр, Національну Оперу, Українську Державну Капелу, Державний Симфонічний Оркестр.

Виключного розмаху досягла українська видавнича справа: засновано ряд великих видавництв, які випускали українські видання «в нечуваному доти числі примірників; увесь край укрився сіттю українських книгарень», – писав історик гетьманської доби Д. Дорошенко.

Такі підсумки того, що зроблено в надзвичайно тяжких умовах протягом 7Ѕ місяців 1918 року.

Література

1. Андрусишин В.І. Церква в Українській державі 1917-1920 рр. (доба директорії, УНР): Навч. посібник. – К.: Либідь, 1997 – 176 с.

2. Гетьман Павло Скоропадський (1873-1945): Матеріали до бібліографії. – К.: Бібліотечний вісник, 1996. – 52 с.

3. Гунчак Т. Україна: І половина ХХ ст.: Нариси політичної історії. – К.: Либідь, 1993 – 288 с.

4. Держанюк М.С. Міжнародне становище України та її визвольна боротьба у 1917-1922 рр. – К.: Оріяни, 1998. – 240 с.

5. Млиновецький І. Нариси історії українських визвольних змагань 1917-1918 рр. – Львів: Каменяр, 1994. – 571 с.

6. Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття: К.: Укр. письменник, 1993. – 413 с.

7. Павленко Ю., Хромов Ю. Українська державність у 1917-1919 рр. (історико-генетичний аналіз). – К.: Манускрипт. 1995. – 263 с.

8. Сергійчук В.І. Українська соборність. Відродження українства в 1917-1920 рр. – К.: Українська видавнича спілка, 1999. – 412 с.

9. Скоропадський П. Спогади: кінець 1917 – грудень 1918 / Гол. Ред. Я. Пе­шинський. – К.: Філадельфія, 1995. – 492 с.

10. Солдатенко В.Ф. Українська революція: історичний нарис. – К.: Либідь, 1999. – 248 с.

11. Українська революція і державність (1917-1920 рр.) / Т.А. Бевз, Д.В. Ве­денеєв, І.Л. Гошуляк та ін. – К.: Парламентське видавництво, 1998. – 248 с.