ворожого флоту і в багатьох місцях проти ворога діяв -хоро6ро..." [6]. Далі в своєму листі Коралі прохав дозволу переселитись з м. Кременчук до Тавриди, де він планував оселитись з вивезеними з Туреччини родичами. Окрім цього за 16 років бездоганої: служби сержант К. Коралі прохав надати йому наступний військовий чин, як це було зроблено по відношенню до інших греків на російській службі. На підтвердження бездоганної служби сержанта останньому було надано атестат від 21 лютого 1775 р. за підписом адмірала і командуючого російською ескадрою графа О. Орлова-Чесменського. Загалом на сьогодні маємо декілька подібних апеляцій до милості Катерини II і атестатів про бездоганну і безпорочну службу греків і албанців. Це дозволяє судити про особливості складу війська. Майже всі унтер-, штаб- та обер-офіцери Албанського війська на час створення останнього вже певний час знаходились на російській службі і часто утримували своїм коштом волонтерів, за що і просили у російського уряду надання їм пільг і російських чинів.
На 22 серпня 1776 р. в Керчі, Єнікале й Таганрозі, куди на той час переселялись греки й албанці, мешкало 1.236 осіб. З цього числа переселенців було сформовано 10 рот із річним бюджетом (до якого входили й асигнування на будівництво цейхгаузів, казарм й офіцерських будинків - Р.Ш.) у 33.719 крб. 20 коп. Всіх же витрат за 1776 р., як регулярних, так і одноразових, було нараховано у сумі 72.374 крб. 29 коп. [8]. На липень 1778 р. за обліком всіх військових Албанського війська було 1.003 чоловіки, з яких - 503 відсутні, З хворі та 497 в бойовій готовності [9].
Після встановлення російського протекторату над Кримом (1774 р.) і приєднання його до Росії (1783 р.) перед урядом постало завдання контролю за місцевим населенням та узбережжям Чорного моря. До цього були залучені і команди Албанського війська. Так, у атестаті прапорщика Діки Кокастракі зазначалось, що він перебував у складі "полку на положенні Албанського війська від 1778 р. до кінця Кримської експедиції ..."[10]. В атестатах і ордерах часто можна зустріти посилання на участь військових албанських команд у придушенні бунтів кримських татар. Загалом же значення Албанського війська як бойової одиниці не було високим. Це було пов'язано із відносно невеликою кількістю греків-переселенців до Криму і ще меншою кількістю бажаючих нести військову службу. Більшість цих іноземних переселенців віддавали перевагу цивільним справам, а саме: торговельним операціям, ремісництву, садівництву, тваринництву та інколи - хліборобству. Все це заважало перетворенню війська на дійсно значну військову одиницю. На 2 липня 1780 р. у фортеці Таганрог перебували від Грецького полку (інша назва Албанського війська - Р.Ш.): 1 полковник, 2 майори, 1 полковий квартирмейстр, 1 ад'ютант, 23 капітани, 15 поручиків, 2 підпоручика, 26 прапорщиків, 19 сержантів, 35 капралів, 208 рядових, а всього - 334 чоловіки" [11].
Наступний за хронологією облік команд Албанського війська, що вдалося знайти, датується 14 червня 1785 р. Згідно з обліком грошових виплат за зиму 1784 р. у війську на той час перебувало 587 чоловік, серед них: капітанів - 12, поручиків - 15, підпоручиків - 3, прапорщиків - 29, сержантів - 33, капралів - 65, рядових - 388, монахів - 2, поселян при війську - 35 [12]. Інший річний звіт за 1785 р. не показує суттєвої розбіжності у кількості військових албанських команд (567 чол.). Проте саме з нього ми дізнаємося про скорочення кількості рот з 10 до 8 [13]. Відомості про кількісний склад Албанського війська свідчать і про його етнічну строкатість. На 1784-1785 рр. у його складі перебували не лише представники грецької й албанської націй, але також і українці, вірмени, кримські татари, грузини, італійці [14]. Це зайвий раз свідчить про бажання людей різних націй, що перебували на Півдні України, вступити до козацького стану й отримати належні привілеї та пільги.
Часто бажання російського уряду покращити обороноздатність краю за рахунок Албанського війська зустрічало опір греків та албанців, більшість з яких бажали користуватись пільгами, не виконуючи військової служби. Разом з частим нехтуванням російською стороною умов і статутів по відношенню до козаків, це призводило до частих непорозумінь, заворушень і навіть масових втеч козаків Албанського війська і членів їх родин. В рапорті, що надійшов 9 серпня 1777 р. з Карасубазара на ім'я князя Г.О. Потьомкіна від генерал-поручика (М. Каховський ?), йшлося про скарги, які мали безпосереднє відношення до греків-переселенців.
Після того, як генерал-майору Борзову для експедиції в гори крім єгерів було наказано взяти до восьмисот греків, їх вдалося зібрати не більше 200 чоловік. Інші розійшлися по півострову як з білетами, так і самовільно. Офіцери Албанського війська замість служби займались торгівлею роздрібним товаром і нарікали на нестачу житла й різні утиски. Далі, згідно з свідоцтвом "однієї албанської жінки", її чоловік залишив домівку й крився десь на півострові, називаючись ханським підданим. У цьому пункті йдеться ще про 200 албанців, що мешкали в Криму і називали себе "ханськими підданими". Автор просив Потьомкіна використати всі можливі заходи для повернення втікачів під російську юрисдикцію. В 3-му пункті скарги йшлося про небажання греків і албанців залишити землі між Балаклавою й Алуштою і вирушити до нового місця поселення біля фортеці Таганрог, де, за словами грецьких ієреїв, повітря було дуже погане і непридатне для проживання там людей. Потьомкіну повідомлялось, що