Князь Вишневецький не покинув Січі. Воював з бусурманами до кінці і покінчив життя геройською смертю. В одній битві в Молдавії турки взяли його до неволі і султан приказав убити його.

Народ назвав князя Байдою за його неспокійне життя і зложив про його смерть гарну пісню.

Перед самою смертю у царгороді на риночку пив Байда мед, горівочку, не журився, що має зраз умирати. Турецькому султанові сподобалась його мужність і завзяття й сказав він до Байди:

“Ой, ти, Байдо, славний лицарю! Будь мені вірний, прийми турецьку віру, то дарую тобі життя і дам за жінку мою доньку, будеш паном на всю Україну...”

Байда відповів султанові: “Лучше мені зараз умирати, як твою доньку за жінку брати. Твоя, царю, віра проклята, твою донька погана!”

Тоді розлючений цар крикнув до слуг: “Візьміть Байду добре в руки, візьміть, кріпко і зв’яжіте, на гак ребром зачепіте!”

Турки ребром завісили Байду на гак. Але вірний слуга подав йому лук у руки. Байда першою стрілою вбив султана, другою – його жінку, третьою – царівну.

Тоді турки убили його.

Після смерті Дмитра Вишневецького козаки перенеслися на острів Томаківку і утворили Нові Січі, мали своє потужне Запорізьке військо.

1775 році цариця Катерина ІІ знищила Січ. Останній кошовий був москалями вивезений до Росії і засланий на заслання у Соловецький монастир на Білому морі. Умер він у московській неволі у віці 112 років свого життя.