РЕФЕРАТ

з предмету “Історія України”

на тему: Історія стрілецтва. Гуцульська сотня

гуцульська сотня

Після розгрому під Бережанами запанували серед Стрілецтва невідрадні настрої. Доля Стрі-лецтва була невідома. Що буде дальше, коли У.С.С. розгромлені та більша частина в полоні! Чи австрійське командування дозволить на дальше формування стрілецьких частин, чи зліквідує У.С.С. зовсім! Не диво, що, коли в цих умовах проголосили створення самостійної Гуцульської Сотні, відразу зголосилося поверх 200 стрільців;

між ними були й такі, які щойно вийшли з лічниці. До сотні вибрали 180 стрільців, переважно "стару войну« і майже самих Гуцулів.

Дня 27-го жовтня 1916 р. Гуцульська Сотня від'їхала на Закарпаття до Великого Бичкова та ввійшла спершу у склад ґрупи полк. фон Ґуклєра. Там приділили до неї австрійських старшин і під-старшин, які ввели німецьку команду. Проти при-ділу чужих людей та німецької команди Стрільці з початку ремонстрували, бойкотуючи прикази но-вого команданта сотні Німця чет. Ерлє, але скоро таки завдяки тому командантові, який дбав за стрільців 1 якого вони дуже полюбили, невдово-лення в сотні минуло. Після того сотню при-ділили до іншої ґрупи, що нею командував ав-стрійський майор Русе. Ця група складалася з двох сотень мадярських гонведів, одної скорострільної сотні, одної батерії гірських гармат, чети гузарів та Гуцульської Сотні. Ґрупа була призначена до партизантки в околицях Кірлібаби, Якобен, Дорни Ватри й була підчинена безпосередньо команді 7-ої австрійської армії ґен. Кевеша. З Бичкова Ве-ликого сотня виїхала до ґрупи Русса 26-го листо-пада залізничкою до Борші, а далі пішла пішки осінніми болотами до Кірлібаби.

Москалі продовжували офензиву під прово-дом Брусілова. Вони зайняли в тому часі Кірлібабу та опанували фронт від Якобен до Дорни Ватри. Рівночасно вдарили дуже сильно на прусь-кий карпатський корпус та добиралися до верхів Прислопу. Присліп і Кірлібаба, це дві точки, які союзні війська старалися вдержати за всяку ціну тому, що через них Москалі могли перейти у Се-мигород і злучитися з румунською армією.

Дня 28 листопада Австрійці відбили Кірлібабу так, що поміч Гуцульської Сотні була вже тут зайва. Зате на другий день затрівожено сотню І кинемо її на гору Присліп. Гуцульська Сотня пішла туди рятувати Прусаків, що держалися вже тільки останками сил.

Непролазними яругами і вертепами рушила стрілецька розстрільна в напрямі вершка на Прислопі. Сотня обсадила становища поруч Німців, між якими Стрільці стрінули знайомих »камера-дів« з перших карпатських походів. Ціла гора була встелена трупами і по їх кількості можна було пізнати вагу цієї позиції. Коли знялась рання мряка, зараз посипалися з верху, що займали Москалі, ручні фанати й крісові стріли. Кількох стрільців було ранених. Одна частина стрільців відстрілювалась, решта поглиблювала заколи.

Вночі прийшов на допомогу відділ Німців і досвітком другого дня почались рівночасно два наступи. Москалі наступали на середину фронту, яку для примани німецька команда лишила віль-ною. Рівночасно Німці почали наступати на лівому, а Гуцульська Сотня на правому крилі. Гармати з обох сторін .почали свою роботу вже від 3-ої години ранку.

Сам наступ проминув дуже скоро. Коли Мос-калі кинули свої сили на середину, тоді Німці та Стрільці вдарили на їхні боки та відтяли наступа-ючих від запасу, потім ударили на запасні сотні та захопили їх без труду в полон. В цьому бою до-була сотня разом з Німцями 3 скоростріли, багато крісів, набоїв та около 600 полонених.

Гуцульську Сотню коштував цей наступ од-ного вбитого й з 20 ранених. Москалі зірвалися після тої програної до протинаступу, але сама ні-мецька артилерія його спинила. Московську офензиву зломили. Сотня передала позицію Німцям та пішла в запас. За цей наступ Гуцульська Сотня ді-стала признання від німецької команди в окре-мому приказі.

2-го грудня сотня відійшла на позиції на Кірлібабу і там злучилася знову з Іншими части-нами ґрупи майора Русса. В тому часі, завдяки за-ходам Коша, приїхали до сотні давно вижидані стрілецькі старшини: сот. д-р Омелян Левицький, четарі буковинці з 41 (черновецького) п. п.: Бужор та Іванович і два хорунжі.

Тепер зачалося для Гуцульської Сотні тяжке життя. Сотнею кидали з одної позиції на другу.

Становища треба було укріплювати матеріялом, що його сотня мусіла носити з долини. Харчів да-вали мало, відпочинку ніякого. Серед таких обста-вин згинув від гранати 13-го березня 1917 р. командант сотні Омелян Левицький. Його поховали врочисто в Кірлібабі. Командантом сотні став че. тар Бужор.

Ввесь час постою на позиціях коло Кірлібаби велася перестрілка стеж. Більших боїв було два. З 5-го на 6-го січня 1917 р. Москалі повели наступ, але з великими втратами відступили. Другий раз з 30-го на 31-го березня пробоєвий відділ Гуцуль-ської Сотні випав на забороло Москалів, забрав одного старшину і 45 полонених, добув скоростріл І міномет та понищив окопи. Відділ мав лише двох стрільців ранених.

Небаром у Росії розгорілася революція. Не-довго до Великодних Свят на московські позиції

прийшов зукраїнізований київський полк. Стрільці перекидували їм уночі українські часописи і ста-вили перед засіками великі таблиці з україн-ськими патріотичними гаслами. На сам Великдень Стрільці разом з вояками з тамтого боку відспі-вали спільно »Христос Воскреси і збігли в яр »христосуватися«. Відтак взяли братів-українців до себе в гостину. Вправді гостити не було чим, бо самі не мали що їсти, але почастували коняком та обдарували калитками й часописами, яких транс-порт прийшов був саме з Відня від Українського Жіночого Комітету. Кращого дарунку не могли їм дати.