Сот. Д-р Омелян Левицький

Потім Стрільці вибралися в гостину до мос-ковських окопів. Гостили їх там, чим хата багата. При цій нагоді спільно обговорили справу »перемиря«. Показали свої відтинки та умовилися, що одні до других не будуть стріляти. Також на-ладнали правильну почту з російськими станови-щами. Прикріпили на їхніх дротяних засіках скриночку, до якої що кілька днів носили свою почту: часописи для земляків і листи для рідні по тамтій стороні фронту. По якомусь часі почали приходити до Стрільців відповіді від рідні та навіть клунки з недалеких сіл. Ішла також між обома сторонами вимінна торгівля. Стрільці доставляли землякам часописи і часом напитки, а за це діставали мішки хліба та харчів.

Боїв не було. Дуже рідко-коли впав якийсь стріл. Очевидно, що таке »перемиря« не сподоба-лося вищій австр. команді і 5. квітня Гуцульська Сотня мусіла покинути вигідні становища та ві-дійти в інше місце, на полонину »Попадю«.

Пхор. Михайло Горбовий

На Попаді приділили Гуцульську Сотню до німецької дивізії ч. 200, що належала до карпат-ського корпусу. Там сотня мала місяць »відпочинку«, себто не сиділа в окопах, зате працювала важко при будові дороги через Попадю і повітря-ної залізнички на »Агіь6іні«. Харчі були дуже лихі. В таких умовинах прийшло навіть у сотні до заворушень. Стрільці домагались повороту до
У. С. С.

В половині червня прийшло до сотні допов-нення з Коша, 45 стрільців з двома старшинами хор. Стафиняком і хор. Голинським. Положення сотні було далі дуже погане. Праця важка, харчів мало. Там то улюбленою піснею став гимн »Ло-патенцуґу«.

Нарешті 18-го червня відійшла Гуцульська Сотня на відпочинок до с. Петрова на Закарпатті. Звідти 27-го червня виїхала сотня до У. С. С. під Конюхи коло Бережан саме в часі, коли розпоча-лась офензива Корейського і коли Москалі за-йняли Конюхи.