- дiяти скрiзь, та не попадатись;

- жорстка пiдлеглисть командирам;

- знаходитись постiйно в русi;

- нiчнi напади, що сiють панiку;

- розвiдка й контррозвiдка.

Дiйсно, iдеальна програма для невеликих загонiв партизан. Ворогами УПА вважало нацистському i комунiстичну партiї (НКВС та есесовцiв) - розстріл останнiх проводився на місцi без суду й слiдства.

Кров за кров

УПА зі свого боку ліквідує цілі німецькі відділи, що їдуть грабувати, або з награбованим майном вертаються до своїх осередків. Дня 21.V. в Сарненщині група УПА з засідки знищила цілковито відділ німців в числі 26 людей. Здобуто 2 кулумети, 6 маш. пістолів, 18 крісів і 7 пістолів.

Того ж дні на Рівенщині між Радехівкою і Старожуковом, відділ УПА зробив засідку на німецько-польську поліцію, що приїхала палити села. Вбито 27 поляків і німців, 10 ранено. Здобуто хуру з кіньми та 1 кулемет.

Під час дій УПА в Старожуківських лісах, під кінець травня, дійшло до завзятого бою з німцями й СД (в числі 200 людей), які їздили в околичні села на грабунки. Який гарячий був бій, можна судити з такого моменту: раненого повстанця окружили німці, а він останками сил кинув між них гранату, вбиваючи кількох на місці. Молодого герноя німці добили. Тут же впало 6 німців, кількість ранених невідома.

5.VI. на 70 німців зробила наскок наша боївка в с. Дюскин. Убито 12 німців, ранені були теж (невідомо скільки).

Між Берестовцем і колонією Уцекай (Костопільщина) наскочив відділ УПА 12.VI. на дві чоти німців і польської поліції, що верталася у Костопіль. Знищено 2 авта, вбито 7 німців, 15 поляків і 7 німців ранено.

“До зброї”, липень 1943 р.

На фронтах УПА

Боротьба УПА квітчається успіхами. На всіх фронтах УПА перемагає. В липні місяці цього року особливо посилила вона свої дії на правобережжі, Поділлі, Волині і Поліссі. Одна повстанча група УПА в свойому трьохтижневому рейді по Житомирській і Київській областях перевела 15 успішних боїв з большевицькими партизанами й німцями. Найбільш ефектовні бої: з німцями і фольксдойчами біля Устиновки (Житомирщина), де загинуло близько 130 німців, багато ранено, а частина в паніці розбіглась, куди очі несли. Здобуто зброю, харчі, одіж. В бою в Камінці (Ярунський район, Житомирщина) ця сама група розбила цілковито великий відділ червоних партизанів, а в м. Коростені розоружила німецьку поліцію. В околицях Трипілля (над Дніпром) хоробрі повстанці зорганізували свою республіку, перебрали в свої руки адміністрацію терену, забезпечили його, не допускаючи туди ані німців, ані большевицьких партизанів. Сильні повстанці загони діють в Чорнобильських, Чернігівських та Київських наддніпрянських лісах. В місяцях червні і липні цього року загони УПА перевели кільканадцять переможних боїв з червоними і німцями. Большевицьких партизанів випирають вони зовсім з терену так, що ті переносяться аж за Прип’ять.

Під кінець липня відділи УПА розбили групу червоних партизанів Михайлова в силі 500 людей, в суразьких лісах (біля Теремна) на пограниччі Рівенської і Кам’янець-Подільської областей. Більше як рік червоні таборували в цих теренах і своїми дикими грабунками непокоїли українське населення. Німці вже двічі робили на них напади, але не вдалось їм розбити червоних. Щойно УПА в рішучих з ними боях вповні зліквідувала большевицьку заразу на названих теренах.

“До зброї”, серпень 1943 р.

Слушний висновок

Райхскомісар України Кох: Дорогий Фюрер! Питають українці, чого це ти, Визволителю, все вивозиш, а українського перцю не хочеш?

Гітлер: Ні! Спаси господи! Я перець їм залишаю!

Кох: Ну, тоді вони самі, на цей раз справді добровільно і з охотою, “дадуть” нам перцю.

“Український перець”, листопад 1943 р.

3.2. Радянські партизани на Україні.

Як повiдомляє Бульба-Боровець та iншi, фактично в 1941-42 роках на територiї України радянські партизани не iснували як ральна сила. Але з радянської сторони була добре органiзована розвiдка, дотого ж потрiбно зважити й на все зростаючу недовiру простого народу до окупантiв. Єдиною силою, котра могла вести вiйну проти нiмцiв була УПА. Москва вирiшила (в зв'язку з вдалими операцiями УПА) змiнити вiдношення й курс своєi полiтики у вiдносинах з українською армiєю: з радянськой сторони з'являються пропозицiї розпочати переговори "не дивлячись на минулу антибiльшовицьку кампанiю i помилки з обох сторiн". В червнi 1942-го в трикутнику Олевсько-Рокитно-Городище було закинуто радяннський партизанський загiн пiд командуванням Медведєва для охорони радянської делегацiї i, як виявилось згодом, не лише для цього.

Пропозицiя Генштабу СРСР були такі:

- припинити ворожнечу (УПА i радянські партiзанскі загони);

- злиття УПА з Червоною Армiєю i на основi цього отримати допомогу;

- припинити антирадянську пропаганду в УПА ;

- пiдняти загальне повстання на Українi;

- всiм членам УПА гарантувалась амнiстія за минулi грiхи.

Вiдповiдь УПА не затрималась: УПА - суверенна вiйськова одиниця УНР, з чужою армiєю не з'єднаєтья, може бути лиш спілка; українськи вiйсковi сили, що перебувають у станi вiйни з СРСР з 1917 року, готовi згодитись на мир i на вiйськовий союз проти Германiї, якщо СРСР признає суверенiтет; загальне повстання на Українi буде пiдняте лише в тому випадку, коли вiдкриєтся захiдний фронт і у всiй Європi з'являться такi ж умови для повстання, iнакше заколот приречений на невдачу i загрожує винищенням всiєї української нацiї.

Вiдповiдь Генштабу була така, що в якости суверенної держави признавалась лише УРСР, процес дружнiх переговорiв всiляко пiдтримувався і було дано згоду на перемирря й нейтралiтет. Та переговори явно затягувались зi сторони УПА - керiвництво ж УПА боялось, що якщо вiдбудеться їх злиття - то