населення. За польськими джерелами, на Волині за 1943-44 роки українці, переважно загони СБ ОУН, вирізали 60-80 тисяч польських жителів. Українці стверджують, що різанина їх нього народу розпочалася раніше, у 1942 р., коли поляки знищили кілька тисяч українських селян і продовжувалася у 1944-45 серед української меншості на землях, що раніше входили до Польської держави.
На Волині
При кінці липня ц.р. до с. Береззя, Сенкевичівського рфйону, приїхали на пацифікацію ляхи автом і двома хурами та німак бричкою. Наші повстанці розбили їх, здобувши авто, бричку й хури. На підмогу, опісля, приїхало 50 німців. Бій розгорівся наново. Вбито 30 німців, 7 ранено. Німаки закривавили ціле поле. Здобуто багато зброї та амуніції. Двом полякам удалося втекти з поля бою, один із них кричав на фільварку: “Тільки нас двох втекло. Їх там не було багато, але, що б’ють, то б’ють”
До Тайрук, Здолбунівського району, приїжджали ляхи, щоб забрати збіжжя. Відділ УПА не допустив до цього та розігнав їх, при чому вбито кілька ляхів.
Мадяри й ляхи виїхали з Мізоча до с. Ступно, де, як дикуни, напали на церкву, ограбили її і всередині знищили. Пізніше запалили по дорозі кілька хат; вертаючись через Стару Мощаницю, зустрілися з відділом УПА. У бою втратили 40 вбитими і 16 раненими.
“До зброї”, вересень 1943 р.
3.4. Радянська окупація.
У 1943, зразу ж після перемоги під Курськом радянське командування розпочало контрнаступ, головне завдання якого полягало у відвоюванні Лівобережної України. Трохи менш ніж за рік це вдалося. У липні 1944 р., радянські війська оточили й розбили під Бродами вісім німецьких дивізій, серед яких були близько 10 тисяч бійців галицької дивізії. Близько 2 тисяч з них уникли полону і пізніше багато з них приєдналися до УПА. Після цієї перемоги радянські війська швидко зайняли Галичину, Львів, Перемишль. До жовтня 1944 р. вся етнічна українська територія була захоплена радянськими військами.
Більшовики сповнені рішучості швидко насадити національно настроєним українцям радянську владу. Мобілізовано всіх чоловіків вд 18 до 50 років і послано на фронт. Негайно почалися репресії проти греко-католицької церкви. Сталін розпочав велику пропагандистську кампанію. Західну Україну заполонили понад 30 тис. партійних працівників і 3,5 тисяч спеціально підготованих пропагандистів.
Прихід у Західну Україну Червоної армії поставив перед проводом УПА складне питання про доцільність продовження боротьби з надто переважаючими силами. Спочатку ОУН вважала, що у війні нацисти й більшовики виснажать одні одних. Проте коли стало ясно, що переможцем на сході вийде СРСР, ОУН очікувала, що розбиті німці увійдуть у союз із західними державами, щоб запобігти радянській експансії. Саме ці хибні уявлення значною мірою спонукали провід ОУН-УПА продовжувати боротьбу з більшовиками.
Після того, як по Західній Україні прокотилися головні сили Червоної армії, УПА організувала ряд акцій, щоб перешкодити мобілізації, запобігти депортаціям “ненадійних елементів” та припинити репресії проти церкви. Вони насамперед були спрямовані проти НКВС, членів комуністичної партії і тих, хто співпрацював з радянським режимом. У сутичці з підрозділом УПА був смертельно поранений славетний командир Червоної армії Микола Ватутін.
Для ліквідації УПА радянські війська організували блокаду величезних партизанських територій, засилали агентів для проникнення у підрозділи УПА та вбивсятва їхніх командирів, створювали спеціальні винищувальні батальйони. Радянські пропагандисти також розпочали активну кампанію, зображаючи ОУН та УПА як нацистських головорізів.
Деякі сутички радянських сил з УПА мали широкі масштаби, в деяких операціях проти УПА брали участь багатотисячні формування радянських військ. Проте здебільшого сутички були невеликими, але частими. За радянськими джерелами, восени 1944 р. УПА провела на Волині 800 рейдів, ликвідувала кілька тисяч радянських активістів, а більшовики знищили за цей час 36 “банд” УПА чисельністю 4300 чоловік. Бротьба була запеклою. Поранені бійці УПА часто заподіювали собі смерть, аби не потрапити у полон.
Б’ємо загарбників
Ціла Україна перебуває нині під тяжкою більшовицькою окупацією. Самооборонні відділи і відділи УПА ведуть безнастанну збройну боротьбу з більшовицькими окупантами. Кожного дня по всіх закутинах нашої землі відбуваються численні бої наших збройних сил з червоними грабіжниками й катами. Подаємо короткі замітки про бої повстанців, які обороняють наше населення перед ворожими нападами і облавами, винищують нашого ворога, посилюють нас здобутою від нього зброєю та приносять славу нашій невгнутій УПА.
Від 5.II. до 5.IV.1944 р. запеклі, але успішні бої звела УПА на Костопільщині, Дубенщині, Крем’янеччині, у лісах Житомирщини та Бердичівщини. У цих боях загинуло коло 850 енкаведистів та завдано цілий ряд сильних ударів внутрішнім військам нквд. Є поважні здобутки зброї.
В одній із засідок на шосе між Рівним і Гощею розбито відділом УПА валку машин, в яких їхав генерал Ватутін, командуючий І-м українським фронтом, зі своїм штабом. Сам ранений Ватутін встиг втекти, залишаючи свою шинелю і документи, які забрали повстанці. З причини поранення Ватутін помер у Києві.
26.III.44 в селі Яполоть на Рівенщині загін УПА розбив 206 баталіон внутрішніх військ нквд. Убито коло 100 сталінських гайдуків, стільки ж поранено. Здобуто 4 кулемети, багато крісів та автоматів. Власні втрати – 6 убитих і 8 поранених.
На Волині повстанці збили кулеметами кілька кружляючих над лісом літаків. Один з них, що осів під лісом, захоплено неушкодженим. З протитанкових крісів розбили також кілька танків.
12 і 15.4.44 р. Відбулися бої УПА з загонами нквд на Рівенщині. Загинуло коло 80 енкаведистів, а біля 150 ранено. Наші втрати – кілька осіб.
15.4.44 р. В р-ні Людвиполя (Полісся) загін