науково-творчого життя і не стало б тодішньою квітучою, хоча й невінчаною національно. Академією наук.
“Українська ідея” – один з провідних мотивів видавничої діяльності М.Грушевського.
Будучи переконаним у тому, що культурне обличчя нації великою мірою визначається її видавничою продукцією, М.Грушевський через свої книги та періодику намагався створити український імідж поступового та демократичного руху. Саме тому попри диференційоване цільове призначення кожного видавничого проекту вченого, всіх їх об’єднував демократичний характер.
У видавничій діяльності М.Грушевського глибоко закладено постулат всеукраїнства. Своєю багатогранною та широкомасштабною працею на видавничій ниві вчений практично створює умови формування загальноукраїнської літературної мови. Дбаючи про витворення єдиного українського культурного простору як необхідної умови формування одноцільної новітньої нації, у 1907 р. Михайло Сергійович переносить у Російську Україну діяльність “Українсько-руської Видавничої Спілки” та переміщує до Києва видання “Літературно-Наукового Вістника”. Пропаганду ідеї єдиної соборної України М.Грушевський здійснює через підбір творів та авторів до своїх видань, більш-менш рівномірний розподіл публіцистичних матеріалів, що стосуються Наддніпрянщини та Наддністрянщини, свідоме уникнення у редагованих ним органах постановки проблем, які могли провокувати напруженість у взаєминах східно- та західноукраїнського громадянства.
Довголітня й багатогранна творча і громадсько-політична діяльність М.Грушевського виступає нині в якості національного чинника, може скласти добру основу для сучасного українського національно-державного відродження, духовного розвою нації. В нашій пам’яті М.Грушевський назавжди залишиться як автор монументального дослідження “Історія України-Руси”, і як один з головних творців українського культурно-державного відродження. Глибокі знання як вітчизняної, так і загальноєвропейської і всесвітньої історії та суспільної думки, природна обдарованість і надзвичайна працездатність дали можливість М.Грушевському стати вченим, який вивів українську історичну науку на європейську арену, створив оригінальну концепцію історичного розвитку України в контексті європейської і світової історії. у цьому безперечна велич М.Грушевського і непересічне значення його творчої спадщини для українського народу. Доки живе Україна, житиме з нею в наших серцях талановитий і самовідданий її син – Михайло Грушевський.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Алексієвець М., Алексієвець Л. Михайло Грушевський в українському національному відродженні // Русалка Дністрова. – Тернопіль, 1996. – 16 вересня. – С.1.
Багалій Д. Академік М.С.Грушевський і його місце в українській історіографії // Червоний шлях. – 1927. - №1. – С.160-217.
Винар Л. Михайло Грушевський історик і будівничий нації. – Нью-Йорк – Київ – Торонто, 1995. – 304 с.
Грушевський М. Якої ми хочемо автономії // Великий українець. – К., 1991. – 280 с.
Дашкевич Я. Михайло Грушевський – організатор української національної науки // Михайло Грушевський. Збірник наукових праць і матеріалів Міжнародної ювілейної конференції, присвяченої 125-й річниці від дня народження М.Грушевського. -–Львів, 1994. – 487с.
Шульгин О. Михайло Сергійович Грушевський – як політик і людина // Збірник на пошану Олександра Шульгина. – Париж – Мюнхен: Записки НТШ, 1969. – Т.186. – С.146.
Шульгин О. Політика (Державне будівництво України і міжнародні справи). Статті, промови, документи. – К., 1918. – 185 с.
Якимович Б. Михайло Грушевський: начерк політичного портрета // Ратуша. – 1991. – 14 січня. – С.3.