Вогневий шквал відрізав фортецю від пристані. Артилерія Кафи почала стихати і туди був відправлений парламентером ґенерал Сен-Марк з білим прапором, але супротивник здавати місто не збирався, сподіваючись на підтримку морем від султана. Двома мушкетними пострілами парламентер був убитий.
Російська артилерія почала бомбардування Кафи.
29 червня 1771 року, близько 15:00 опівдні, Кафа здалася.
Паша міста вийшов з фортечних воріт й здав ключі разом з усіма своїми клейнодами: знаменами, бунчуками, литаврами.
У бою під Кафою запорожці добули три прапори й булаву, котрі передали Прозоровському для подарунку Катерині II, залишишвши собі мідні гармати для кінної артилерії. Кримський хан, кинувши Крим, подався в Константинополь просити допомоги.
Запорожці першими увійшли до Судака, Єнікале, Козлова, Балаклави та Ялти, вийшовши на Інкерманські висоти. Внизу, біля самого моря приліпилося невелике татарське село Ахтияр - місце, на якому 17 травня 1783 року буде закладена найбільша імператорська військово-морська база і місто Севастополь. Все це Колпак писав у Кіш. Останнє його донесення датоване 12 липня 1771 року.
Невдoвзі до Долгорукова надійшла естафета зі столиці. Катерина посилала запорожців разом з Колпаком на Кінбурнську косу - заслоном проти Очакова. 15 вересня у своєму донесенні Кошу Колпак вже писав про Кінбурнську косу, а 19 вересня він отримав наказ Долгорукова - стати на Кизикерменському напрямку, в Шингирейському шанці, залишивши біля Кінбурна заслін у 200 козаків, а з рештою й обозом 1 жовтня 1771 року йти на Запорізьку Січ.