Реферат на тему:
Кам’янецький арсенал в 1763-1770 роках
В другій половині XVIII ст. Річ Посполита мала два великі арсенали, котрі диспонували достатніми засобами, щоб забезпечити польські війська гарматами, амуніцією та допоміжним артилерійським спорядженням. Один знаходився у Варшаві, інший – у замку Кам’янця-Подільського. Те, що вони стали найважливішими цейхаузами країни ілюструє опублікований в 1932 році Антонієм Гнівкою інвентар кам’янецького цейхаузу 1789 року, а також виданий Северином Скринським в 1968 році інвентар варшавського цейхаузу 1784 року. Значення тих арсеналів підкреслював і генерал коронної артилерії Алоізій Фридерік Брюель, котрий, реорганізовуючи корпус артилерії, поділив його на дві бригади: бригаду варшавського цейхаузу і бригаду кам’янецького цейхаузу.
Предметом нашої розвідки є стан кам’янецького цейхаузу в 1760-х роках, що знаходився на прикордонних українських землях і мав бути основою оборонного потенціалу Правобережної України. Цейхауз розташовувася у замку, фортифікації якого вже не відповідали вимогам воєнного мистецтва XVIII ст. і не були гідні своєї давньої бойової слави.
За словами історика польської артилерії К. Гурського, усі генерали коронної артилерії першої половини XVIII ст. спали спокійним сном разом з Річчю Посполитою, у той час, як довколишні країни збільшували і модернізували артилерійський парк. Реформаційну діяльність розпочав генерал артилерії короля Августа ІІІ (1733-1763 рр.) Генрик Брюель (1746-1763 рр.). Але то був непевний початок без фінансової підтримки королівської влади. Арсенали залишалися занедбані, а коштів для їхньої підтримки виділялося недостатньо.
Наприклад, на чолі артилерії у Кам’янці вже певний час перебував комендант фортеці, а заразом і полковник артилерії, – Ян Вітте, котрому не бракувало ні знайомості із справою, ні активності. Але що він міг реального вдіяти за нестачі коштів.
Помітне відродження коронної артилерії, а разом з тим і кам’янецького арсеналу, розпочалося з початку правління короля Станіслава Августа Понятовського(1764-1795 рр.) і з часу вступу в 1763 році на уряд генерала артилерії сина Генрика Брюеля – Алоізія Брюеля, – професійного артилериста.
Був затверджений особистий склад кам’янецького арсеналу. Згідно “Rolli generalnej artyleryi koronnej, za dyspozycy i ordynansem J.M. Pana Brhla, generaa artyleryi: Anno 1764 formowanej” у цейхаузі Кам’янця несли службу: полковник Ян Вітте, підполковник Теодор Потоцький, майор Бартоломій Вітте, капітан Юзеф Вітте, поручник Ігнатій Яцковський, штикюнкер Ігнатій Напіорковський, 2 сержанти, 5 капралів, фельдшер, 2 пушкарі, іншої обслуги – 35 чоловік.
В інших українських цейхаузах згідно того ж призначення: Окопи Св.Троіці - цейхварт Бернард Жонковський, 3 пушкарі; Біла Церква – капітан Йозеф Рибчинський, капрал Ян Дембовський, 6 пушкарів; Львів – капітан Антоній Кудельський, 2 пушкарі.
Очевидно, отримавши генеральський уряд, Алоізій Брюель, бажаючи оцінити стан кам’янецького арсеналу, зажадав від коменданта фортеці розширеної доповідної записки, яка і була представлена Яном Вітте 1 грудня 1763 року.
Згідно цієї доповідної записки, в Кам’янці знаходилось на той час 101 гармата, 11 шрутовниць, 4 шмиговниці, 6 органків і 36 мортир. Але майже усі артилерійські лафети, осі і колеса були погнилими, розбитими і зіпсованими. Тому і гармати не були придатні до оборони замку, а тим більше - до польових експедицій. Для ремонтування артилерійських лафетів за оцінкою коменданта, потрібно було 35526 польських злотих і 15 грошів.
Крім того, у розваленому цейхаузі серед гармат знаходилось 9 поламаних, а також у великій кількості - некондиційні кулі та бомби, які потребували ремонту. Ян Вітте пропонував перевезти з інших українських цейхаузів до Кам’янця гармати і бомби, котрі за калібром підходили до кам’янецьких гармат і бомб. З варшавського арсеналу необхідно було переправити 2000 флінт з усіма ладунками.
Пороху в арсеналі або катастрофічно не вистачало, або навіть зовсім не було, оскільки потреба у ньому існувала величезна: гарматного пороху – 145230 фунтів, пороху для гранат і бомб – 18072 фунта, пороху для піхоти і кавалерії – 174397 фунтів. Всього – 378219 фунтів. При тому полковник вимагав, щоб запитуваний порох був призначений лише для оборони Кам’янця. “Wszystkich tych rzeczy usilne potrzeba, a nadewszystko prochu”, – писав Ян Вітте. Але порохом Кам’янець так і не був забезпечений у найближче десятиліття, а отже, навіть досить значна величина артилерійського парку втрачала свій потенціал.
Виробництво гармат і збільшення артилерійського парку на українському прикордонні не мало великої вартості також без належного рівня зберігання артилерії і без підтримки потенціалу замкових фортифікацій у Кам’янці. На сеймі 1763-1765 рp. не було виділено коштів на кам’янецький цейхауз і замкові укріплення, про жалюгідний стан яких докладав генералу артилерії комендант Ян Вітте.
Комендант звертає увагу на незадовільний стан зберігання артилерії на фортечних мурах і в баштах через напівзруйнований стан самих фортифікацій. Подається не тільки перелік ремонтних робіт, але й підрахунки необхідних коштів. Головним же місцем зберігання артилерії, звичайно є будинок цейхаузу, котрий на той час “zbyt szczupy y cale zruinowany, gwatownie potrzebuie reparacyi”. Ян Вітте не просто вимагає коштів на реконструкцію цейхауза, він додає свій план будинку з фінансовими розрахунками його будівництва, яке в сумі повинно було становити 42000 польських злотих.
Щоб забезпечити цейхауз від пожежі, комендант пропонує розчистити місце довкола будинку від дерев’яних мешкальних міщанських і шляхетських споруд.
Записка Яна Вітте стала, очевидно, основою прохання генерала артилерії Алоізія Брюеля що до реконструкції артилерії, цейхауза і фортифікацій Кам’янця, яку він відправив до Військової Комісії в 1766 році. Про взаємозв’язок цих документів свідчить ідентичність інформації і, навіть однаково використовувані речові звороти.
Генерал Алоізій Брюель писав: “W
