Domy na laboratorya, jeden w Warszawie, drugi w Kamiecu, trzeba wystawi, w ktrych przyprawy ogniste szyni si powinny i egzercytowa si modie w kunszcie artyleryi, aby w szasie potrzeby i machine ogniste sporzdzone ju byy, i modzie w kunszcie artyleryi wydoskonalona, aby Polska, nie zasigajc z innych krajw, rodowitych miaa wywiczonych ziomkw.

Najjaniejszy Krl JM, Pan nasz mioiwy, dla powszechnego bezpieczestwa w Kamiecu Podolskim, gdy do dzia wszystkich 140 osad, tudzie do modzierzw 36, do szrotownic, migownic 34, wasnym suptem sporzdi rozkaza, zostaje jeszcze dzia 16 w Biaej Cerkwi, 4 dziaa w Okopach, 46 – w Krakowie, 19 - w Malborku, 3 – w Przemylu, ktre potrzebuj nowej osady.

Forteca kamieniecka bez restauracyi i reparacyi codziennie upada tak w murach, waach, sklepieniach, dachach, palisadach, mostach, e w czasie dalszym tylko dzieo natury, twierdz sprawujc, zostanie, a opatrzniejby cho pomierny sumpt naznaczy corocznie, aby powoli wydoskonalona by moga dla stray pogranicznej i dla bezpiecznego skadu magazynw tak znacznej artyleryi”9.

До цих документів, що характеризують стан кам’янецького цейхаузу і артилерійського парку, потрібно долучити ще одну записку-рапорт коменданта Яна Вітте, завдяки котрій довідуємось про артилерійський парк Кам’янця в 1767 році, а також про фортифікаційні роботи і новий фінансовий запит що до відбудови ливарні гармат в замку10. Ця записка цікава тим, що є одноразово і проханням фінансувати реконструкцію, і звітом про здійснені роботи.

Отже, увесь гарматний парк був відремонтований і впорядкований. Взагалі, складається враження, що в 1765-1767 роках кам’янецький цейхауз був непогано забезпечений гарматами:

Порівняєм кількісний склад артилерійського парку Кам’янця з іншими арсеналами Речі Посполитої на 1765 рік. Перше число – кам’янецькі гармати(бомби, кулі), друге – загальна кількість гармат (бомб, куль) в усіх арсеналах країни. Мортири залізні: 15-19; мортири бронзові: 23-43; гармати залізні: 43-111; гармати бронзові: 61-112; белерки залізні: 2-2; шрутовниці залізні: 10-19; шрутовниці бронзові: 1-1; петарди залізні: 3-3; петарди бронзові: 3-3; гранати ручні: 6800-10301; фейербали: 429-431; каркаси: 314-314; картеч: 820-2236; кулі залізні: 21014-52173. Крім того, у Кам’янці не було гаківниць, органків та інших типів гармат кількістю 96 одиниць.

Таким чином, в 1765 році кам’янецький арсенал зберігав 38% артилерійського парку армії Речі Посполитої і 45% куль та бомб різного калібру. Але у цейхаузі майже були відсутні порохові запаси, що значно знижувало потенціал артилерії. Ситуація була дещо виправлена до 1770 року. К. Гурський вважав, що кам’янецький цейхауз був краще забезпечений ніж варшавський.

Важливою справою, котрої торкається полковник Ян Вітте у записці був ремонт замкової ливарні, без функціонування якої затримувався розвиток і модернізація артилерії. За підрахунками коменданта, на ремонт ливарні необхідно було 6500 польських злотих, але після всіх проведених робіт з виділених коштів у Яна Вітте залишалось усього 3171 злотий і 5 грошів, чого було замало для реконструкції ливарні. Тому вона і у 1767 році залишалась в руїнах.

В 1767 році сейм збільшив кошти на потреби артилерії, а на ремонт цейхаузів призначалося 8000 польських злотих. Залишається невідомим, яку суму було витрачено на відбудову кам’янецької ливарні, і чи взагалі вона ремонтувалася. Ливарня в Варшаві не працювала з часів короля Яна ІІІ Собеського. Станіслав Август відбудував її і запросив пушкаря Neuberta, а вже на сеймі 1766 року хвалився відлитими з старого металу 12 новими гарматами. В 1778 році ці нові гармати були відправлені до Кам’янця. Але не зважаючи на такий активний початок, до 1775 року була відлита всього 41 нова гармата.

Крім виробництва нових, в 1767-1768 роках у варшавському арсеналі модернізувалися і старі гармати. Модернізація полягала на “омоложенні”: після відповідного збільшення ствола гармати, товщина стінки донної частини зменшувалася до 2/3 калібру, а вильотової частини – до 1/3 калібру. У такий спосіб не тільки відбувалося збільшення вагоміру до 6 фунтів, але й зменшувалася вага гармат, а тим самим створювалися умови для більш ефективного використання гармат у польових умовах. Таких гарамат у Варшаві було виготовлено 12. Пізніше 6 з них відправлено до Кам’янця-Подільського.

Матеріалом для виливання нових гармат і модернізації старих в той час були вже викорстані гармати, поламані, які звозилися до ливарен. Ян Вітте, наприклад у 1765 році доповідав, що в Смотрицькому старостві знайдено в землі багато 60-фунтових гранат, які можливо було б використати в арсеналі, а також багато розбитих гармат, метал з яких можна було б використати на картеч до великих гармат. А тим часом місцеві селяни порозтягували залізо до своїх осель.

Окрім переплавки непотрібних і зламаних гармат, деякі становили виняток з огляду на свою історичну вартість, чи як витвори ливарного мистецтва. Їх залишали на збереження в арсеналах. В Кам’янці знаходилось багато гармат часів короля Владислава IV, вже одного разу в 1630-х роках перелитих з гармат XVI ст. За описами, майже всі вони були чудовими взірцями ливарного мистецтва XVII ст. В кам’янецькому цейхаузі знаходилась гармата 1568 року, очевидно, відлита у Віленському арсеналі