Цікаві відомості про заснування та призначені я шпихлірів подає нам Ф. Тарнавський у своїх спога-дах: "...громадські шпихліри були одні з наших най-старших установ по селах. Шпихлір поставав різній и способами. Восени господарі зносили добровільно і з і-сипали якусь малу кількість збіжжя, що його опісля у потребі випозичали під умовою, що позичальник зо-бов'язувався віддати її восени з малими відсотками у збіжжю. Або поставав такни шпихлір із збору збіжжя з парафіяльного поля, що його господарі засівали на спілку. Будинок такого громадського шпихліра будували з громадського дерева. Коли це був церковний шпихлір, то його управою займалися церковні провізори або війт. Громадські шпихліри були де же помічними установами. Однак у новіших часах їх за-недбали".

У кожному селі К-ни була корчма, а в деяких се-лах їх було по дві-три, а то й більше. У Печеніжі ні, для прикладу, 1881 р. було їх чотири. Під ту пору по дві корчми мали Гвіздець, Верхній Вербіж, Товмачик, Шенарівці, Великий Ключів, Сонів, Княждвір, Ми-шин, Ковалівка та ін. Корчми відомі у нас ще з 15 ст. Були вони подібними до сільських хат з планом "сіни + хата", але згодом цей план зазнавав суттєвих згін. При зведенні корчем не дотримувалися якихось сталих правил. Здебільшого будували їх так, щоб було зручно корчмареві та його родині, оскільки при корчмах вони іноді жили з сім'єю. У корчмі були великі не й з казанами для перегону горілки. Крім звичайних корчем, по селах були ще й корчми-заїзди, в яких містилися й спальні кімнати, а також кімнати для ко-роткого відпочинку переїжджих подорожніх. Зберігся план однієї з таких корчем, з якого довідуємося, що складалася вона з сіней, житлової кімнати, власне корчми, комори, кімнати для гостей, заїзду, стіш а з жолобами для коней та вбиральні.

До громадських споруд належали й сільські в ко-ли, яких в К-ні здавен було чимало. Рідко зустрічалося село, в якому не існувало б навчального закладу. В довіднику Д. Сачака "О школах руського народу" (1892) крім іншої інформації, подано список сіл К-ни, в яких відкрито школи: Княждвір, Ко-валівка, Молодятин, Мишин, Печеніжин, Підгайчики, Загайпіль, Великий і Малин Ключеви, Хлібичин, Дятьківці, Корнич, Кортів, Кийданч, Матіївці, Сопів, Товмачнк, Вербіжі Вижній та Нижній, Замулинщі, Жукотин, Ліски, Лісна Слобідка та ін. - всього 70 сіл. Як і церкви, школи будувалися переважно в центрі села і являли собою хату, поділену на дві і» до-вшій, в одній з яких велося навчання, а в іншій — жив учитель. Десь з кінця 19 ст., за джерелами, бу-дуючи школи, вже враховували й умови, в яких чає жити учитель і його половина школи вже членувався на кухню, спальню, комору, комірчину, де зберігалися наочні посібники й книжки. З поч. 20 ст., приблизно в 10 — 20 pp. в багатших селах школи будувалися значно видовженими, з багатьма вікнами, з умивальній ом, вбиральнею, а навіть й окремою кімнатою тля відпочинку тих дітей, що доходили до школи з ху-торів. Вже в новіші часи майже в кожному селі К-ни збудовано одно- і двоповерхові типові школи, конструкція яких тісно пов'язана з народними традиціям I.

Церкви К-ни переважно дерев'яні. Дуже давніх серед них мало. Є церкви, збудовані в 17-18 ст :т., але більшість у 19 — поч. 20 ст.ст. Як і всі дерев'яні церкви Гуцульщини, наші церкви в переважній більшості одноверхі, рідше зустрічаються три – й п'ятиверхі. У плані всі вони хрещаті й поділяються на п'ять тинів. Згідно з цим поділом всі вони в плані утворюють або рівнораменний хрест, або ж хрест зі скороченими боковими раменами й розширеним центральним зрубом. Серед них є й такі, в яких значно видовжений бабинець, але бокові рамена скорочені

З обстежених понад 50 церков К-ни видно, що чим старша за віком церква, тобто, не пізніше кінця 18 ст., тим менша вона за розміром і в більшості н ле-жить до тих церков, що в плані утворю оті, рівнораменний хрест. Церкви здебільшого поставлені на краю села, рідше - в центрі. У такому впік/псу церква становить ядро поселення. Більшість церков обнесені дерев'яним, або металевим парканом. У ба-гатьох селах біля церкви розташований і цвинтар. По-декуди такий архітектурний ансамбль доповнюється дзвіницею, що стоїть біля церкви. Як покрівельний матеріал, використовується ґонт, в новітні часи —