латинський кляштор домініканців". Залиш-ки фундаментів дозволяють припустити, що монастир не був дерев'яним, а вміщений в дослідженні М. Сівака "Місто па Покутті" рисунок, репродукова-ній з польського джерела, засвідчує, що стіни монастиря зведено із використанням фахверка. На фасадах кляштору виразно прочитується решітка цього відомого на Заході і способу укладання стін. Є свідчення, що з кінця 17 ст. дерев'яне буд-во К. посту-пово було витіснене цегляним. Причиною цього стало Насамперед виснаження навколишніх лісів, що їх без-жально вирубували на потребу різноманітних про-мислів. Щоправда, в цьому відіграло значну роль і те, що в містах Польщі розпочали зводити капітальніші будівлі, а К. з її розвиненими промислами і численни-ми німецькими і єврейськими колоністами була одним з перспективних міст Корони. Саме в цей час євреї за-будовували навколо ринкову площу, зводили нову си-нагогу, а в північно-західній околиці міста німецькі колоністи споруджували житлові будинки, школи та німецький костел.
Різноманітні зміни в будівництві К. розпочалися з входом після поділу Польщі 1772 Галичини до скла-ду Австрії. Можна навіть стверджувати, що з цього часу в К. починає розвиватися ар-pa масова, котру творили будівельники-ремісники, дотримуючись на-родних традицій, і ар-pa офіційна, яку формували певні ідеологічні завдання, що ставилися перед архітекторами-фахівцями. Замовниками такої офіційної ар-ри були влада, церква та, звісно, багата шляхта разом з молодою буржуазією.
1775 року в Коломиї в стилі барокко будується величини парафіяльний костел. З польської мініатюри довідуємося, що це був великий кам'яний собор, стіни якого чітко членувалися на яруси й були прикрашені пишним архітектурним декором, вікна великі й витяг-нуті по вертикалі. 1830 року костел частково згорів, майже повністю було знищено його зовнішній вид. Під час відбудови костелу, що продовжувалась аж до 1895, значно змінено його зовнішній вид та інтер'єр, спрощено декоративну пластику фасадів, зменшено різні кам'яні деталі та скульптуру головного фасаду.
Крім парафіяльного костелу, збереглося і графічне зображення зовнішнього виду великої си-нагоги. Наприкінці 18 ст. синагогу було перебудовано, стіни прикрашено численними декоративними елемен-тами барочного стилю; на жаль, нічого не можна ска-зати про її інтер'єр, що також зазнав певних змін під час реставраційних робіт 1798.
З 18 ст. до наших часів не збереглися, крім зга-даних вже, жодних споруд. Натомість 19 ст. у відношенні ар-них пам'яток - багатше. По-перше, з кінцем 19 ст. з'явилися в К. перші листівки, на котрих зображено вул. та площі міста, а з поч. 20 ст., коли в К. розпочав свою видавничу діяльність Оренштейн Яків, друкували численні листівки з видами центру та різних кутків міста — рисунки його забудов, вул. Косцюшки (Театральної), Собеського (Гру шевського), Ягайлонської (проси. Відродження), алеї Вольносці (бульв. Лесі Українки), пл. Карпіпєького (н.ч. Відродження), парку з пам'ятником А. Міцкевичу, ви-дами окремих будників та цілих ар-них ансамблів - військових казарм (гардинна ф-ка), ратуші, гімназії (СШ № І), казарм на Курцнайлівці, єврейської шко-ли (СШ № 8), спортивного т-ва "Сокіл", костелу єзуїтів на пул. Крашенського (І. Франка) тощо. По-друге, до наших часів майже всі будинки дійшли з
незначними змінами, тому вести мову про ар-ру Г. пізніших часів значно легше.
Ще 1880 року на кошти від етноґрафічної виставки (650 золотих римських) на так званому Затишку було закуплено площу під будову майбутнього Народного дому (в джерелах - Інститут "Руський народний дім" у Коломиї). З приводу цього львівська ґазета "Рада" у 1928 році писана:"... Ще в 1890, коли українське життя почало на-бирати сили, свідомість усього громадян-ства стала швидко підніматись, найшлися люди, які розуміючи вагу цієї справи, стали запопадливо збирати гроші на фонд Народного Дому в Коломиї. Зібрано гро-шей, закуплено в найкращій частині міста площу і поки що вибудовано в одній її половині великий двоповерховий дім, а на другій половині площі (від вул Т. Шевчен-ка) мала бути пізніше після пляну до-будована театральна саля".
Членами-засновниками Народного дому були такі коломийські товарне ва: церков-не братство св. архистратига Михаїла; читальня; перше літературно драматичне товариство; філія москвофільського това-риства ім. М. Качковського, а також перші почесні члени Народного дому -о. Й. Кобринський (1818-1901), парох с. Мишина; директор школи Т. Рибак; інспектор народ-них шкіл Г. Кульчицький; адвокат д-р Т.Дембицький; нотар К. Телішевський; радник суду Н. Чубатий; гімназійні профе-сори Л. Кузьма і Л. Дольницький.
Проект та план Народно о дому за стараннями о. Й. Кобринського замовлено у коломийських інженерів-архітекторів Н. Кжичковського та Л. Бакера за 1000 золотих ринських. План та кошторис виконали за чотири місяці. Комітет з по-будови Народного дому звернувся до населення Покуття по допомогу в збиранні коштів на будову. За задумом Й. Кобринського, в Народному домі мали б при-міститися 200 убогих хлопців - учнів про-мислових шкіл, театральна ала, біблі-отека та музей. Вже 10 вересня 1892 р. селяни з Мишина та Ковалівки, тепер Коло-мийського р-ну. першими привезли каміння на фундамент будинку. Відтоді почалося інтенсивне будівництво, а разом з тим і подальше збирання коштів. Третину приміщення Народного дом; закінчили
1902 р. Повністю проект втілити так і не вдалося.
Народний дім став головною націо-нально-культурною та громадсько-просвітною установою коломийські х українців. Упродовж 1902-1920-і pp. тут містилися : Народний дім, товариство "Рідна школа", товариство "Родина", хорове товариство "Боян", спортивне товаристві "Сокіл"; у 1901-1910 pp. - учительська приватна семінарія Українського педагогічного товариства, в 1912 р. - чоловіча а учительська семинарія у 1911 р. тут заснували філію товариства "Сільський господар", дівочу народну школу ім. Княгині Ольги.
Чотири