У1775 р. (за іншими даними — в 1788 p.) за проектом відомого італійського архітектора Б. Меретина (Мереттіні, Мердерера) в стилі бароко будують величний пара-фіяльний римо-католицький костел Діви Марії. З польської мініатюри відомо, що це був великий кам'яний собор, стіни якого чітко членувалися на яруси й були при-крашені пишним архітектурним декором, вікна великі й витягнуті по вертикалі. У 1830 р. храм частково згорів, майже

пов-ністю було знищено його зовнішній вигляд. Під час відбудови костелу, що продовжу-валася аж до 1895 p., значно змінено його зовнішній вигляд та інтер'єр, спрощено декоративну пластику фасадів, зменшено різні кам'яні деталі та скульптуру головно-го фасаду. В пам'яті коломийців цей костел відомий як "простонародний", тобто такий, до якого ходили люди прост,, часто дуже бідні, сподіваючись на небесне по-кровительство Діви Марії. В костелі висів чудотворний образ Пресвятої Діви Марії, або "Коломийської Божої Матері", ви-везений в 1939 р. до Польці. До храму примикало римо-католицькі. проборство (дім і резиденція священиків, зруйноване й перебудоване в 1970-ті pp. на так званий "Палац щастя" - ЗАГС.

В повоєнні роки позаду костелу, мабуть, у приміщенні проборства квартирував авіабатальйон в/ч 93589. У період СРСГ атеїстична влада розмістила крамницю дитячих іграшок "Каштан". З відновленням української державности, зруйновану споруду передали у власність новоствореній греко-католицькій парафії святого Йосафата Кунцевича, розпочато від будову історичного храму. Однак на нинішній церкві св. Йосафата помилково вказано дату побудови - 1762 р.

Опоряджувальні роботи в церкві святого архистратига Михаїла тривали ще де-кілька років після її офіційного освячення. Частину настінних розписів, які зробили у кілька етапів різні художники, виконав коломийський митець В.

Крицінський (1852-1929). У 1885 і 1892 pp. йому до-помагали викладачі гончарної школи С.-М. Дубіцький та С.-М. Дачинсыий. Тоді виконано образи Христа Благословля-ючого, святих Ольги, Кирила і Мефодія, чотирьох євангелістів, хор ангелів.

Важливість міста як стратегічного . транзитного пункту та сировинної бази стало поштовхом для будівництва австрій-ською адміністрацією залізничної гілки Львів - Ходорів - Станіслав - Коломия - Чернів-ці. Будівельні роботи розпочали навесні 1865 p., а вже влітку 1866 г. - закінчили. За цей час збудували залізницю, яку фінансував анґлійський банкір Дж. Брессей, від Львова до Чернівців, завдовжки 670 км. Одночасно з прокладанням колії в місті почали споруджувати залізничний вокзал, чи двірець. Його приміщення здали в експлуатацію наприкінці серпня 1866 р. Тодішня періодика відзначала, що "споруда двірця архітекторам вдалася" і що вона є "однією з кращих в Галичині". Першого вересня 1866 р. урочисто відкрили Львівсько-Чернівецьку "Цісарсько-королівську привілейовану залізницю імени Карпа Людовика". Новому сполученню Львів -Чернівці тодішні ґазети надазали великого значення. Зокрема "Gazеta Lwowska" писала: "Щойно прокладена лінія через Ходорів, Станіславів, Коломию до Чернів-ців проходить через землі багаті на худобу, зерно і корисні копалини ... Акціо-нери одержать великі дивіденди...". В цей час приміщення вокзалу виявилося за-тісним, а тому 1867 р. його розширили. Ще одна реконструкція відбулася 1898 p., a згодом, в 1902 р. - добудовано ще одне крило. З цього приводу "Gazeta Koromyjska" зазначала: "Нарешті Коломия дочекалася нового двірця". Відтоді коломийський вокзал набув сучасного ви ляду. Вигляд двірця дещо змінили радянські війська у липні 1941 p., коли вони панічно тікали перед натиском німців.

Нерідко коломийський вокзал був очевидцем офіційних візит в до Коломиї високопосадовців. 15 вересня 1880 р. через його залу в Коломию виходив австрійський імператор Франц Йосиф І. У червні 1937 р. з офіційні м візитом до Польщі прибув король Румунії Кароль II, якого на вокзалі в Коломиї зустрічала почесна варта та оркестр 49-го Гуцуль-ського Стрілецького полку.

У 1887 р. коломийці-латинники надіслали листа до церковної впади з проханням спровадити до міста єзуїтів для місійної праці, а також побудови нового костелу. Угоду про будівництво храму підписали 19 серпня 1895 р. Будова повинна була маги розміри 45 метрів завдовжки і 22 завширшки. її обіцяли звести за мої при роки. Планувалося, що костел відвідуватимуть 22 тисячі парафіян з самої Коломиї та околиць. Наріжний камінь костелу отців єзуїтів посвячено 2 серпня 1896 р., у день святого Ігнатія -покровителя однойменного ордену. Будів-ництво храму велося за ескізами інженера Н. Кжичковського, проектанта Народного дому в Коломиї. Кошторис будови виносив 48540 золотих ринських. Будівництво костелу завершено 31 жовтня 1897 р Вже 12 грудня священик Голамбек з дозволу римо-католицького архієпископа Львова Моравського посвятив дзвони. Під час урочистостей були присутні 72 пари "чесних батьків" міста, які пожертву зали на потреби храму 582 золотих ринських. Коломиянка Л. Михалевська подарувала костелу "пушку срібла" (наповнену дріб-ними монетами торбинку), отець-ректор з Добромишля В. Баудіс - пожертвував срібну посудину, в якій виставляють святі дари; робітниці братства святого Йосифа - килим, а сестри-бенедиктинки зі Львова - тканину для престолу. Відразу ж після відкриття, костел отців-єзуїтів стали називати "панським", на відміну від парафі-яльного. Тобто таким, прихід якого склада-ли середні та вищі прошарки польського коломийського суспільства. При храмі діяли різні церковні братства, отці-єзуїти володіли величезною книгозбірнею старо-друків та книжок багатьма мовами, нотни-ми виданнями. Частину колись багатої єзуїтської книгозбірні віднайшли лишень 1990 р. і передали музею історії міста. Після Другої