Реферат на тему:
„Козацька” тематика в польському жанрово-історичному живописі XIX – початку XX ст.
На перший погляд так звана „козацька” тематика в образотворчому мистецтві, зокрема в живописі, вважається надзвичайно поширеною, а відтоді – знаною. Загально відомими є народні картини типу „Козак Мамай”, що датуються XVII – XIX ст., олійні полотна відомих художників ХІХ – першої третини ХХ століття Т.Шевченка, Ф.Красицького, І.Рєпіна, І.Бельського, О.Сластіона, М.Самокіша, С.Васильківського, А.Манастирського, М.Струннікова, а також твори художників ХХ – початку ХХІ століття – О.Данченка, М.Кристовчука, В.Франчука, О.Нечитайла, Г.Севрук, В.Лупійчука та інших. Не менш усталеним переконанням є й те, що ця тематика є природною саме для творів українських майстрів пензля.
В той же час існує великий комплекс живописних творів польських художників ХІХ – поч. ХХ ст., який майже не досліджений з точки зору відображення та інтерпретацій в них козацьких мотивів, що дає підстави наголосити на актуальності даної теми.
На початку зауважимо, що саме пропонується розуміти під вище означеним поняттям „козацька тематика”, яке буде використовуватися в подальшому.
„Козацька тематика” – це умовне визначення, яке дозволяє вилучити з творів жанрово-історичного живопису певну складову, пов’язану з зображенням та інтерпретацією образів козаків та козацьких гетьманів, запорожців та їхніх ватажків, козацького способу життя та козацьких традицій.
Особливість теми, що стала предметом даної розвідки, передбачає подання попередніх зауваг щодо характеристики загально історичних умов, в яких відбувався розвиток польського живопису зазначеного періоду, а також щодо індивідуальних особливостей творчості художників, чиї твори буде проаналізовано.
Отже, традиційно початки польського малярства відносять до першої половини XVIII ст. Однак, особливі умови для розвитку живопису в Речі Посполитій були створені після вступу на трон Станіслава Августа Понятовського. Він запросив до Варшави відомих італійських майстрів, таких як Марчелло Баччареллі (1731-1818), який відкрив тут першу школу малярства, Бернардо Беллотто (1721-1780), Йозефа Грасси (1758-1838), Яна Кшичеля Лампі (1751-1830), що у різні роки були придворними художниками короля і сприяли становленню національної школи живопису. Важливу роль у цьому процесі відіграв і Ян Пьотр Норблін (1745-1830) – французький художник і ритовник, якого в 1774 році запросив до свого маєтку Пулави князь Адам Чарторийський. Нарешті, на зламі XVIII та XIX століть у Польщі сформувалися два найвідоміших польських майстра живопису – Олександр Орловський (1777-1832) та Михал Стахович (1768-1825).
Як стверджував відомий мистецтвознавець Тадеуш Добровольський, творчість Яна Пьотра Норбліна, Олександра Орловського, Пьотра Михаловського та Януарія Суходольського, заклали ті основи, на яких виникла та розвинулась видатна плеяда художників, котрі плідно працювали в різних жанрах, але й найбільш активно в жанрах історичної картини та баталістиці. До цього кола належали такі видатні майстри пензля, як Юліуш Коссак, Ян Матейко, Юзеф Брандт, Вацлав Павлішак. Їх усіх об’єднувала не лише приналежність до однієї національної художньої школи. Вони забезпечили наступність її традицій від старшого покоління художників до молодшого, через навчання та безпосереднє спілкування одного з одним. Крім того, їх пов’язувало особливе ставлення до історії своєї країни і до подій, що точилися на теренах східних кресів Речі Посполитої у XVI – XVIII ст. Художники були переконані, що саме південно-східним землям був притаманним особливий, охоплений романтикою стиль життя, обумовлений так званою „широкою натурою кресовою. Тому цілком зрозумілим є те, що атмосфера романтизму була притаманна творчості всіх згаданих художників.
Для кращого розуміння мотивації використання козацької тематики, а також особливості її авторської інтерпретації польськими художниками ХІХ – початку ХХ ст., слід звернути увагу на наступне.
По-перше, польське малярство розвивалося не завдяки державній стабільності та суспільному прогресові, а навпаки. Поділи Речі Посполитої, які призвели до ліквідації польської держави, тимчасове її відродження в межах Князівства Варшавського в результаті „польської війни” Наполеона Бонапарта (1807), виникнення чергового утворення під назвою Королівство Польське, що повстало після рішення Віденського конгресу (1815), листопадове (1830-1831) та січневе (1863-1864) повстання, стали основними чинниками формування почуття патріотизму та національної свідомості поляків. Народні традиції, що були джерелом натхнення творчості художників, літераторів, музикантів сприяли формуванню відчуття історизму їхньої творчості. Це поняття стійко пов’язувалося з практичною діяльністю, спрямованою на збереження пам’яток минулого, які свідчили про величність народу, його славну історію.
По-друге, важливе значення на той час мало також усвідомлення того, що Польща стала перехрестям не лише державних кордонів, політичних амбіцій, але й культурних впливів. В межах Австрії, Прусії, Саксонії і Росії поряд із поляками жили українці, литвини, євреї, котрі мали власні особливості культурного життя, а отже і велике значення для формування особливостей польської національної культури.
По-третє, протягом цього періоду почали змінюватися суспільні функції мистецтва: поряд із розвитком камерності поширення набуває його публічність. Цьому сприяли регулярні мистецькі виставки, що проводилися протягом 1819-1845 рр., за винятком років листопадового повстання. На цих виставках були представлені твори живопису, малюнку, скульптури, графіки, а також архітектурні проекти. Важливим моментом було те, що серед великої кількості картин релігійного змісту, портретів, пейзажів, копій визнаних майстрів італійського та голландського живопису, найбільшого поширення набувають полотна, присвячені відомим подіям історії Польщі.
Наступним, не менш важливим моментом, стала поява певної кількості митців, що отримавши освіту у Польщі, удосконаливши свою майстерність за кордоном, поверталися до своєї країни. Важливе місце у справі підготовки „власних кадрів” займали Відділ художніх мистецтв Варшавського університету (Oddziaі Sztuk Pкknych Uniwersytetu Warszawskiego), Відділу художніх мистецтв Віленського університету (Oddziaі Sztuk Pкknych Uniwersytetu Wilieсskiego), краківська Школи художніх