Ідейна програма усієї творчості Яна Алойзи Матейки, мала головним завданням служити народові через формування свідомості польського суспільства і нагадувати світові про минуле й долю Польщі. Історіософська концепція Яна Матейки, що сформувалася під впливом так званої краківської школи історичних наук, і стала основою матейківського твору, дала підстави розглядати його творчість як „мальовану драму” історії Польщі. В цьому контексті козацька тематика апріорі могла бути представленою лише як ілюстрація злого року, що переслідував цю країну протягом майже двох століть. Цілком вірогідно, що саме з цих причин творчій доробок Я.Матейки містить лише два олійних твори, де головними героями є козаки – „Вернигора” та „Богдан Хмельницький з Тугай-беєм під Львовом”. Однак, до того як приступити до праці над цими повно кольоровими полотнами, Матейко кілька років працював над різноманітними ескізами. Зокрема, на початку 70-х років ХІХ ст. з’явилося настінне зображення у Подгорецькому замку - „Хмельницький в Корсуні”, у 1870 р. – робота „Легенда про Вернигору”, 1874 року був написаний олійний портрет „Гетьман Остафій Дашкевич”, 1875 р. – ескізи до „Вернигори” та студії неба до тієї ж картини, 1877 року на сторінках часопису „Клоси” був надрукований портрет Богдана Хмельницького, виконаний в древоритній техніці. Цій портрет представляє читачеві часопису образ сильної та вольової особистості, твердий та рішучий характер якого відбито у спокійному, вдумливому погляді темних очей під густими бровами.

Остаточний варіант „Вернигори” з’явився 1884 року і мав кілька версій назви: „Лірник”, „Пророцтво українського лірника”. Оригінал картини переховується у національному музеї в Кракові, а у Варшаві знаходиться ескіз до цього твору.

Центральною фігурою композиції є Вернигора – український віщун. На думку одних дослідників, ця постать виключно легендарна, на переконання інших – історична, з часів барської конфедерації. Вернигора став відомий завдяки своїм пророцтвам, що торкалися долі Польщі – криваві козацькі війни, повстання Костюшки, поділи Речі Посполитої, відродження польської державності. У картині Я.Матейки Вернигора представлений під час найвищого натхнення, з руками піднесеними в драматичному жесті. Згідно з авторським задумом Вернигору підтримують жінка в українському народному вбранні та молодий козак. З лівого боку зображений польський шляхтич, Нікодем Суходольський, староста корсунський, що записує його пророцтва. За спиною шляхтича стоїть гайдамака зі зброєю, а з іншого боку – пара молодих українців, яких стримує рука старої жінки. На передньому плані піп та молодий хлопчина-мандрівник з образом Ченстоховської Божої Матері. Зрозуміло, що усі постаті та предмети, зображені на полотні, мають символічне значення.

Не меншим символізмом проникнутий й інший твір. Це полотно „Богдан Хмельницький з Тугай-беєм під Львовом”, 1885 ( інші версії назви: „Гетьман Хмельницький з Тугай-беєм і козацько-татарською ордою при облозі Львова” або „Хмельницький під Львовом”).

Сцена, відображена художником відповідає реальним подіям 1648 року, коли після перемог під Жовтими Водами, Пилявцями, Корсунем, Богдан Хмельницький разом із татарським ханом обложили Львів.

Я.Матейко вибрав темою сюжету картини момент, коли козацько-татарське військо розташувалось табором за околицями міста. Центральними фігурами виступають постаті Богдана Хмельницького та Тугай-бея, що сидячи верхи на конях, спостерігають в хмарах появу образу Святого Яна з Дуклі, патрона Львова, який згідно легенди утримав козацько-татарські війська під брамами міста. Взявши значний викуп з мешканців, Б.Хмельницький відступив з військом під Замостя.

На картині зображені різноманітні козацькі типи: козак, що лежить на землі, козак, що грає на бандурі, козак, що подає жінці горілку, налиту в літургійний келих. Крім того, художник спробував реалістично відобразити козацькі клейноди – бунчук та штандарт, а також озброєння та одяг козаків.

Аналізуючи обидва твори, можна помітити, що Матейко, використовуючи доступні йому художні засоби, намагався продемонструвати своє ставлення до предмету зображення. Для художника все, що підривало державні устої, розхитувало підвалини усталеного життя народу-шляхти, суперечило звичаю, не могло бути позитивно оціненим, бо воно в підсумку сприяло втраті Польщею державності.

На відміну від творчості попередників, „козацька тематика” найяскравіше представлена в значній кількості творів Ю.Брандта. Здається, що художника цікавило все: незвичний пейзаж, відмінне від звиклого для поляка вбрання мешканців, зброя, відображений на обличчях темперамент героїв, і звичайно коні.

З найбільш відомих творів Брандта варто назвати полотна „Козак-вершник”, „Козак на коні”, „Козацький загін”, „Козацький обоз”, „Вершник”, „Боротьба за штандарт”, „Козацький пост”, „Бунчужний”, „Козак і дівчина”, „Обоз запорожців”.

Навіть поверховий огляд цих картин, свідчить про захоплення художника цією тематикою. У порівнянні з творами Ю.Коссака та Я.Матейка, виконаних переважно у традиціях історичного живопису, полотна Брандта відповідють жанровому живопису та баталістиці. Ці картини відрізняються легкістю, насиченістю світлом на повітрям, динамізмом, знанням історичних реалій, майстерною технікою виконання та духом експериментаторства.

З точки зору відображення історичної дійсності (хоч сам сюжет не мав праобразу в історії) цікавою є картина „Обоз запорозький”, 1880, що з’явилася після „українскьких” експедицій художника. Тут автор до найдрібніших деталей намагався показати як вбрання та зброю людей, так і відобразити породи козацьких коней. Одночасно, зібрана під час подорожі на Україну колекція східних речей, дозволила винести на перший план „козацькі трофеї”, здобуті в сутичках із татарами та турками. Велика увага художника до історичної відповідності може дати підставу підвищити вартість цих картин не лише з мистецької, але й з історичної точки зору.

У порівнянні із збереженням творів Ю.Косака, Я.Матейка та Ю.Брандта, працям В.Павлішака поталанило найменше. Справа у тому, що певна частина цих творів загинула за