різноманітних обставин, інша - переховується у приватних збірках живопису і лише рідкісні екземпляри можна побачити у музеях, що утруднює їхнє дослідження.
Вже перша авторська композиція в жанрі історичної картини – „Подарунок козацький” (1884-1885) привернула увагу фахівців-мистецтвознавців та глядачів своєю сміливістю та досвідченістю художника. Саме ця робота визначила ті характерні риси власної манери малювання, що стали його візитною карткою – яскравий колорит та майстерно виконаний малюнок коня. Оглядаючи і аналізуючи полотна В.Павлішака, можна помітити, що художника цікавить своєрідна єдність протилежностей: кінь та вершник, відбита у таких творах, як „Подарунок козацкий”, „Гей, козаче” (1885), „Мазепа” (1885), „Здобуття штандарту” (1889), „Отаман запорозький” (1890), „Віват!” (1898). Усі зазначені праці з’явилися протягом періоду плідної праці після закінчення малярських студій. Вони були продовженням його зацікавленості козаччиною, татарами, Сходом, а також інспіровані подорожами на Україну та до Криму.
Більш пізній період творчості В.Павлішака характеризується відходом від даної тематики. Як зазначив Г.Пьонтковський, „поряд із Сходом, козаками починають з’являтися постаті з епохи Августа, поряд із баранніми шапками бачимо на його картинах підстрижені голови і напудрені перуки.
Отже, підсумовуючи вищесказане, можемо дійти певних висновків щодо відбиття у польському живописі ХІХ – початку ХХ століття козацької тематики:
· „Козацька” тематика є цілком природною для творів польських художників, що працювали в жанрах історичного, жанрово-історичного та баталістичного живопису;
· Реалізм історичних творів польських живописців був забезпечений кількома факторами: професійною освітою, майстерністю, досконалою технікою малюнку, неперевершеними знаннями анатомії коня, обізнаністю художників з польською історією та етнографією, а також знайомством з матеріальною культурою тих народів, що були предметом зображення в їхніх творах;
· Використання „козацьких” мотивів в образотворчому мистецтві не було політично заангажованим, або кон’юнктурним, в інтерпретаціях образів козаків майже відсутній національний елемент. Козацтво сприймалося невід’ємною складовою національної історії Польщі, тому позитивна чи негативна оцінка образів визначалася тільки з точки зору впливу діяльності козаків на історичну долю держави, як єдиного, цілісного організму.