Влітку 1574 року, під час війни проти турків молдавського господаря Івоні, у якій активну участь приймали і козаки, останні напали на Білгород, в околицях якого проживала невелика, але дуже агресивна буджацька орда. У зв'язку з небезпекою від козаків сини хана Девлет-Гірея змушені були цілу зиму 1574 – 1575 років стояти на Дніпрі. Однак правобережжя Дніпра залишалося відкритим. У лютому-березні 1575 року великий похід козаків організував снятинський староста Микола Язловецький. За явно перебільшеними, але все ж показовими свідченнями московського гінця, у ньому брало участь до п'ятнадцяти тисяч чоловік. Вони рушили на Білгород, а потім пройшли берегом Чорного моря до Очакова. Татарський мурза Дербиш зробив спробу зупинити козаків, але був розбитий і втік в Іслам-Керман (Аслан-Городок). Під час цього походу були забрані сімнадцять тисяч коней. У квітні і травні 1575 року козаки знову ходили на Білгород і Очаків, а в червні — на Іслам-Керман. Татарські мурзи, які хотіли відбити напад, знову зазнали невдачі — козаки напали на них на переправі через Дніпро, триста татар вбили, а чотириста взяли в полон. Того року становище татар ускладнювалося ще й тим, що в Криму був великий падіж худоби і у хана Девлет-Гірея виникли проблеми з організацією нового походу на українські землі, у який він виправився за наказом султана [2; 215–216, 226]. Козаки приймали активну участь в заходах по обороні. За польським хроністом Мартином Бєльським, козаки виявили татар в степу, побачивши великий неспокій птахів і звірів. Київський воєвода Костянтин Острозький, який займався організацією оборони Київщини і Волині, встиг зібрати ополчення, а козаків з Києва, Черкас і Канева виправив на "чайках" Дніпром вниз. Ті знайшли татарську сторожу чисельністю кілька сот чоловік і розбили її. Полонені повідомили, що їх військо налічує до вісімдесяти тисяч чоловік. Після сутички з оборонцями татари відійшли, але потім здійснили вдалий обхіднитй маневр, дочекалися поки безпечна шляхта розійшлася по домівках, прорвалися в Галичину до Тернополя і, вибравши великий полон, відійшли в Молдавію. І вже у відповідь татарам, "впавши за Перекоп з вождем своїм Богданком" (Ружинським), козаки починили там великі спустошення, знищуючи татарські сім'ї і майно [3].

У 1575–1576 роках активізував свою політику в регіоні, зокрема щодо Молдавії і українського козацтва, московський уряд. Це пояснювалося рядом причин, у тому числі безкоролів'ям у Польщі, коли цар Іван Грозний виступав одним із претендентів на польський трон [2; 219–220, 224–225]. На руку Москві була і дестабілізація міжнародної обстановки навколо Польщі. Навесні 1575 року татари мали інформацію, що Іван Грозний неодноразово писав грамоти до дніпровських козаків із закликом нападати на кримські улуси. Для цього він обіцяв допомогу московських козаків [2; 215]. Взимку 1575–1576 років цар послав свого посланця до козацького "голови" Богдана Ружинського і всіх дніпровських козаків. Хан дізнався, що Іван Грозний обіцяв козакам селітру та інші військові припаси і знову пропонував йти на кримські улуси і Козлов. У свою чергу козаки нібито зобов'язалися "государю кріпко служити". Цікава реакція на цю вістку кримського хана, переказана послом Ржевським. Для обговорення ситуації він зібрав раду князів і мурз. На раді сам хан заявив, що козаки спочатку будуть брати Білгород і Очаків, а татари в безпеці за "хребтом" турків. Однак знатні татари відповідали: "Якщо прийде багато людей на човнах, то міста їх не зупинять... коли і на кораблях до них приходять турецькі стрільці, то вони і тут їх побивають і міста беруть" [4].

З початку 1576 року напади козаків на татар і турків, Білгород, Очаків і навіть Крим, йдуть майже безперервно. Тактика постійного терору мала неабиякий успіх. Комендант найпівнічнішої татарсько-турецької фортеці Іслам-Керману на Дніпрі повідомляв ханові, що всі татари повтікали в Крим за Перекоп, і просив допомоги [2; 216]. Саме в цей час в Польщі розпочалося правління Стефана Баторія і хан Девлет-Гірей вираховував козацькі шкоди татарам уже в листі до нового короля. Він писав, що "...козаки королівства Вашого, переїхавши Дніпро... у державі нашій у людей наших коні, бидло, маєтності, женців і орачів, робітників у полон побрали". У землях султана козаки також турків "немало побили і злого наробили". А коли царевич Магмед-Гірей (майбутній хан) переправлявся через Дніпро, козаки "з заду на нього вдарили і багато людей побили". Хан писав, що він намагався стримати своїх людей від нападів на українські землі в період безкоролів'я, але його син Адель-Гірей таки здійснив похід, "а то все через козаків Ваших". Очевидно, хан мав на увазі походи татар у 1575 році.

Згадував хан і про те, що сам готувався до нового походу, нібито на Литву і нібито тому, що литовці хотіли вибрати королем московського царя. А дізнавшись про вибори королем Стефана Баторія, він відмінив задумане, бо знав, що Баторій ворог Москви [5; 68]. Однак московські інформатори називали іншу причину повернення хана з походу. Коли хан зібрав своїх людей,