найвищі укази: плавання Дніпровськими порогами було таке важке й небезпечне, що з 300 судів, що вийшли з Брянська навесні 1737 р., до Очакова прибуло наприкінці серпня тільки 4 дубель-шлюпки й один конгебас, тай ті з такими ушкодженнями, що зажадали негайного лагодження. Необхідність бази для ремонту судів, а також потреба в нових суднах, була така гостра, що командування змушене було організувати за порогами суднобудівну верф.
Указом від 3 вересня 1736 року головне командування Дніпровською флотилією було доручено віце-адміралу Наумові Акимовичу Сенявину, що приїхав у Полтаву, де мав з Мінахом нараду про готування до майбутньої компанії. Щодо місця, де робити будівлю судів, Мінах думав, що нове адміралтейство повинне бути нижче річки Московки, тому що поблизу цього місця знаходиться багато різного лісу, який можна сплавляти, минаючи пороги; але не зупиняючись остаточно на цій думці, було вирішено відправитися Сенявину й Дебрен’ї особисто для огляду місцевості за течією Дніпра нижче порогів.
З повідомлення Мінаха видно, що Сенявин і інженер-майор Ретш вибрали для будівлі судів місце на острові називаному "Вища Хортиця" і лежачому в 10 верстах нижче порогів. На цьому острові був негайно закладений ретраншемент і на зиму поставлена військова команда, що складалася з капітана, мічмана 100 чоловік нижніх чинів. Мінвах наказав назвати це місце "Запорізькою верф'ю" і доставив її карту в Адміралтейську колегію. Доносячи Імператриці про результати своєї наради із Сенявиным, Мінах між іншим пише: "І понеже на цього віце-адмірала можливо мати міцну надію, що він доручену йому справу виправить...".
Плани "Запорізької верфі" були знайдені в архіві відомим краєзнавцем, автором декількох історико-географічних праць про Запоріжжя - В.Г. Фоменко. Запорізька верф, відповідно до плану, була розташована в північній частині Канцеровського острова (нині Байда). Верф являла собою земляне зміцнення з валами й ровом. Західний вал мав довжину 85 м, південний - 110 м, північний - 105 м, крім того, західний вал мав рів глибиною 1,5 м. Усередині зміцнення знаходилися : пороховий льох, 8 солдатських землянок, 2 офіцерські землянки. У південній частині острова за межами його зміцнень розташовувалося 26 землянок, у яких жили запорізькі козаки і 5 землянок для їхніх старшин.
До будівництва судів для Дніпровської флотилії приступають запорізькі козаки й солдати регулярної армії на чолі з галерним майстром. З представленого Мінахом 11 серпня 1736 р. у Сенат креслення (знайдений в архіві В.Г. Фоменко) бачимо, що їх прообразом була запорізька "Чайка", але Мінах указував, що немає потреби, робити ці судна з одного дерева як "по необхідності, робляться запорізькі чайки". Судна ці мали 24 весла, були довжиною 60 футів, шириною 11 футів і глибиною 3 фути. Весь флот на Дніпрі в цей час складався з 462 суднів подібного типу, велика частина їх (399) знаходилася в Хортиці і Малишевського редуту. Військова кампанія 1738 р. була невдалою. Були залишені Очаків і Кинбурн. Діяльність Дніпровської флотилії цього року виразилася тільки в перевезенні військ і провіанту, морські команди страждали від чуми, жертвами якої стали і два головних начальники Дніпровської флотилії, віце-адмірал Н.А. Сенявін і контр-адмірал Дмитрій-Мамонів.
Після відходу військ з Очакова (1738г), острів Хортиця стає опорною базою армії й флотилії, на ньому будуються зміцнення. У "Матеріалах для історії інженерного мистецтва в Росії", виданої Ласковським у 1866 р., знаходимо докладний план цих зміцнень. "Для прикриття табору "Запорізька верф", що помістився в північній частині острова, розташована була беззупинна лінія зміцнень, що складалася з 6 редутів, з'єднана між собою прямими куртинами. Для забезпечення повідомлення з правим берегом, а також для прикриття флотилії, створений був великий ретраншемент. Зміцнення "Запорізька верф", по своєму місцеве розташування, сприяло посиленню оборони, як великого острова, так і берегових зміцнень". Комісія, складена з морських офіцерів, оглянула 260 судів, що знаходяться при Хортинському острові і поблизу нього і прийшла до висновку: залишити без лагодження 15 судів, полагодити 213, і за непридатністю розламати 32. Сам Хортицький острів визнаний за зручний до пристрою верфі "лише по самій крайній нужді", що у весняну порожню воду не затопляється.
У 1739 році російські війська в зв'язку з висновком спільницею Росії Австрією сепаратного світу з Туреччиною і через епідемію чуми залишили Хортицький острів і Запорізьку верф. Через недолік транспорту й неможливості провести суду нагору через пороги, армія залишила багато гармат, бомб і іншого важкого вантажу.
У 1739 році був укладений союз з Туреччиною, по якому Росія одержала тільки береги Азовського моря.
Ми бачимо, що в продовження усієї війни 1736-1739 р. острів Хортиця залишався місцем стоянки Дніпровської флотилії й армії.
Через п'ять років у 1744 р. після закінчення війни, генерал фон-бісмарк, що командував у цьому краї військами, порушує питання про обмеження числа укріплених пунктів на тій підставі, що деякі з них прийшли в напівзруйнований стан і вимагали для свого відновлення зробленої перебудови.
По розгляду цього представлення, Військова колегія визначила: "ретраншементи: Хортицький, Малишевськой, Ненаситецький..., наказано привести в бойови стан ...”
Це було останнє розпорядження Військової колегії, що стосується зміцнень на острові Хортиця, зведених під час війни 1736-1739 р., датовано воно 22 березня 1749 р. У зв'язку з постановою Ради Міністрів УРСР від 18 вересня 1965 р. "Про увічнення пам'ятних місць, зв'язаних з історією запорізького козацтва".
6. Суди і покарання запорізьських козаків.
Суддями в запорізьких козаків була уся військова старшина,