Реферат на тему:
Кримсько–татарське козацьке військо (1784 – 1796 роки)
Історія служби кримських татар у військах “козацького” зразку в останній чверті XVIII століття залишається на сьогодні практично недослідженою. Цьому існує декілька пояснень.
По-перше, при вивченні історії козацьких військ, створених за проектом князя Г.О.Потьомкіна–Таврійського, увагу дослідників традиційно привертають формування, чисельно більші за татарське військо, та більш подібні до традиційних для християнської Росії козацьких загонів. На їх тлі створення мусульманського формування для боротьби з мусульманським ворогом російської держави, Туреччиною, виглядало певним парадоксом. Однак, саме це, на нашу думку, повинно було б привернути увагу істориків до цього феномену.
По-друге, джерельна база по цій проблемі є дуже обмеженою. Вона складається з відповідних законів Повного зібрання законів Російської імперії, окремих ордерів князя Потьомкіна, які було видано у 1905 році О.Богумилом, та виданих і частково опрацьованих документів архіву Таврійської губернії. Останнє стало можливим завдяки сумлінній праці Г. Габаєва, який видав у 1914 році документи, що мали безпосереднє відношення до служби кримських татар, у тому числі і у XVIII столітті.
По-третє, історіографія питання про службу Кримсько–татарського війська представлена небагатьма працями. Зазначимо, що в “Опыте статистического описания Новороссийского края” А. Скальковський приділив увагу всім етнічним групам, що мешкали на півдні України наприкінці XVIII століття. Водночас, він майже проігнорував кримських татар, включаючи й історію їх служби у складі російської армії. Лише у 1899 році в “Известиях Таврической ученой архивной комиссии” (№ 30) з’явилась стаття Ісмаїла Муфтій заде “Очерк военной службы крымских татар”. Значне місце в цьому дослідженні його автор приділяв саме обставинам, завдяки яким кримські татари опинились на військовій службі російської держави у складі т.зв. “Таврійських дивізіонів”, відомих також під назвою “Кримсько–татарське військо”.
При вивченні історії військової служби кримських татар більше уваги традиційно приділялось формуванню у 1807 – 1810 роках чотирьох татарських козацьких полків задля їх участі у війні проти Франції. Однак автори так чи інакше були вимушені сказати декілька слів про перший досвід служби мешканців Криму. Показовою є стаття А. Маркевича “Таврическая губерния в связи с эпохой 1806 – 1814 гг.” За свідченнями Г. Габаєва, завдяки праці якого ми маємо документи про військову службу татар із фондів архіву канцелярії Військового міністерства, 1784 рік можна вважати офіційною датою створення “Таврійських дивізіонів”. Отже, зробимо спробу реконструювати умови, за яких відбувалось створення козацьких загонів з кримських татар.
Після приєднання Криму до Росії у 1783 році офіційний Петербург прийняв рішення про доцільність привернення місцевих мурз до державної цивільної та військової служби. Значну ролю зіграв у цьому особисто князь Г.О.Потьомкін. [4; 2].
Майже відразу після анексії півострова російським чином колезького радника було нагороджено: Мєгметша бей Ширинського (58 років), призначеного кримським дворянським головою; Казіндар Мєгмет агу (52 роки), засновника фамілії Балатукових, призначеного кримським совєсним суддею); Темір агу (68 років), засновника фамілії Ногаєвих, призначеного радником палати громадського суду; Кутлуша агу Кіятова, який отримав посаду радника палати карного суду. Ще четверо представників кримського нобілітету одержали ранг колезького асесора — Аджі Гази ага, Мєгметша Мурза Аргінський, Хаміт ага (колишній голова монетного двору ханів династії Гіреїв) та Джаум ага [4; 2]. Таким чином, відразу зазначимо, що російський уряд у відносинах з місцевою верхівкою взяв курс на кооптацію останніх до нової адміністрації Тавриди. Поряд з цим, сам процес був більш складним, ніж може здатись на перший погляд.
В історії Кримського ханства традиційно існувало дві панівних верстви, які тримали під контролем всі сфери життя держави — військова аристократія та духовенство. Після анексії Криму російський уряд швидко зрозумів, що на відміну від мусульманського духовенства, яке підкорювалось у справах халіфу — султану Туреччини, значна частина кримської військової аристократії схилялася до співпраці з російськими установами. У січні 1787 року в Криму шляхом таємного голосування було проведено перші дворянські вибори. В них брало участь до ста переважно молодих мурз, які з’їхались зі всього півострова. У Сімферопольському, Феодосійському, Перекопському, Євпаторійському повітах було обрано повітових керівників дворянства, повітових судей та повітових виконавців (исправников). Місця депутатів та засідателів дворянства, опікунських контор, верхніх та нижніх судів були зайняті вже молодими мурзами, не обтяженими службою Гіреям.
Створення національних підрозділів у складі російської армії та включення, насамперед, молодих мурз до російських установ, можна вважати складовими одного і того ж процесу — інкорпорації півострова у єдиний політичний та соціально–правовий організм Російської імперії. При цьому мусульманське духовенство розглядалось офіційним Петербургом, як потенційно ворожий осередок населення Криму. Наперед зазначимо, що традиційна для козацьких формувань Росії посада священика не зустрічається нам серед штатів Кримсько–татарського війська. Це можна розглядати, як певне підтвердження згаданої тенденції.
За проектом князя Г.О.Потьомкіна 1 березня 1784 року Катерина ІІ підписала іменний наказ про створення війська з числа підданих, які мешкали у Таврійській області [2; 136]. Цьому наказу передував рескрипт від 9 лютого того ж року, згідно з яким передбачалось створити з кримських татар п’ять дивізіонів для несення військової служби в Криму. Кошти на їх утримання передбачалося взяти з кошторису Таврійської області. На одержану платню татарські козаки мали придбати та утримувати у доброму стані зброю, амуніцію та коней. У випадку тимчасової передислокації татарських загонів з півострова, російський уряд зобов’язувався надавати провіант та фураж натурою. Незважаючи на те, що на сьогодні ми не маємо достатньо інформації