Реферат з історії України

Кирило Трильовський – громадський та політичний діяч Прикарпаття

Кирило Трильовський – громадський та політичний діяч Прикарпаття.   

Кирило Трильовський народився 6 травня 1864 року в с. Богутині Золочівського повіту в сім'ї священика. Згодом родина переїхала на Покуття. Ходив до школи в Золочеві і Бродах, а до гімназії - в Золочеві і Коломиї. Потім навчався на правничому факультеті в Чернівцях, згодом у Львівському і Віденському університетах.
   Докторат здав у Кракові, а адвокатський екзамен - у Львові.
   В 1901 році відкрив свою канцелярію у Коломиї, потім - у Яблунові.
   Ще в Коломийській гімназії утворив спеціальну бібліотеку і проводив пропагандистську роботу з розповсюдження творів Т. Шевченка, Куліша та ін.
   Перший раз виступав на зборах у Кийданч в 1884 році. З того часу постійно займався народними справами, засновував по селах читальні, кооперативи, вів передвиборну агітацію.
   В цих роках він вперше побував у Гвіздці, Кулачківцях, коли їхав до о. Тита Войнаровського в Балинці.
   В 1884 р. засновує разом з І. Кийваном та І. Сандуляком першу читальню "Просвіти" в с. Карлів Снятинського повіту, а в 1904 р. - першу кооперативу "Народна спілка" в с. Спас. В Яблунові заснував товариство кредитове, філію "Сільського господаря" та спілку для збуту худоби у Гвіздці, яку очолив Трачук Стефан.
   Як діяч радикальної партії К. Трильовський постійно виступав з рефератами, доповідями в усіх селах Коломийського та Снятинського повітів (Гвіздець, Кути, Яблунів, Яворів), в окремих селах на Буковині і в околицях Станіслава. Саме завдяки агітації Трильовського, послом до Львівського сейму в 1889 році від Снятинщини був обраний священик із Стецеви Кирило Гоморак - майбутній тесть В. Стефаника, та священик з Балинець Т. Войнаровський.
   В 1896 році в Снятині заснував бібліотечне товариство "Наука". В 1896-1897 р.р. у Коломиї видавав часопис для робочого народу "Громада". Писав різні статті на суспільно-політичні теми до журналів і газет "Батьківщина", "Громадський голос", "Народ", "Хлібороб", "Зоря", календаря "Запорожець".
   Всього за життя Трильовський, як публіцист і журналіст, під своїм прізвищем і псевдонімами (Клим Обух, Гайдамака, Кирило Приятель, Радикал, Січовий Батько, Снятинчук та ін. опублікував до 1800 статей у різних часописах, та видав до 80 популярних книжок і брошур, серед яких і такі, як "Про велику французьку революцію" (Коломия, 1913 р.), "Боротьба італійців за свободу та соборність" (Коломия, 1928 р.) та ін.
   Писав поезію. Видав збірку "Вперед" (1888 р.).
   Трильовський, як великий прихильник ідей М. Драгоманова та М. Павлика, від радикальної партії був двічі обраний послом (1907 р. і 1911 р.) Державної Ради Віденського парламенту. 1913 р. був обраний від Коломийської округи до Львівського сейму. Часто виступав. Вніс понад 300 інтерпретацій в парламент, тому користувався великим авторитетом серед населення.
   Як адвокат К. Трильовський часто виступає в ролі оборонця в різних судових процесах.
   В 1911 р. він був одним з оборонців в процесі проти 101 студента, що домагалися відкриття українського університету у Львові.
   Але найбільше проявив себе К. Трильовський як засновник і організатор спортивно-пожежних товариств під назвою "Січ". Згодом ці товариства набули великої популярності і відіграли велику роль в національній активізації українського селянства в Галичині та на Буковині. Першу таку "Січ" Трильовський почав організовувати в с. Устя, але статут так і не був затверджений Галицьким намісником. Тоді він уклав статут на відкритті "Січі" у с. Завалля, Снятинського повіту. Установчі збори цієї "Січі" відбулися 5 травня 1900 р.
   Члени "Січі" не тільки займалися спортом та готували себе до боротьби з вогнем, а й повинні були вести освітньо-культурну діяльність. В статуті "Січі" Трильовський писав, що "Січі" повинні боротися з неграмотністю, передплачувати часописи, купувати книжки для "Січової бібліотеки", давати театральні вистави, створювати свій хор і оркестр. "Січ" мала проводити боротьбу з пияцтвом, картярством, повинна засновувати крамниці, каси, молочарні і т.д.
   Під впливом творів Т.Г. Шевченка, Костомарова, Юліана Бачинського Кирило Трильовський прийшов до переконання, що українці мусять боротися за визволення своєї Батьківщини, але для цього треба "військово зорганізуватися". Зважаючи на австрійсько-польську цензуру, Трильовський не мав змоги в статуті чітко зазначити справжню визвольну мету "Січі", яка полягала в підготовці до боротьби з австрійсько-польськими окупантами за волю України.
   З нагоди заснування першої "Січі" в Заваллі Трильовський написав пісню:

Про Січ славну-Запороже
Співав батько наш Тарас,
А ми тепер заложим
Над Черемошем "Січ" у нас,
   То ж єднаймось, милі браття,
   Заводім життя нове.
   Нехай росте і кріпшає
   Товариство січове!
А що батькам не удалось,
Ми довершим залюбки,
Паде ворог, коли грянуть
Радикали - козаки!    

Завальська "Січ" та її похід до Снятина зворушили весь повіт і дали поштовх до заснування подібних товариств в інших селах Коломийського, Снятинського, Косівського, Городенківського, Товмацького повітів, а пізніше інших повітів Галичини та Буковини.
   Велично організовував К. Трильовський січові свята в Снятині, Коломиї, Станіславові, Львові.
   Для координації січового руху був створений 9 квітня 1908 р. Головний Комітет Січовий у Станіславі. Його головою став К. Трильовський, заступником селян, діяч радикальної партії Іван Сандуляк з Карлова, секретарем - Іван Чупрій з Печеніжина, скарбником - адвокат Микола Лагадинський з Делятина.
   1912 року комітет було перейменовано у Львові на Український Січовий Союз, який координував роботу всіх "Січей" Галичини. А їх до 1914 р.