Протягом серпня - першої половини вересня активізувати свою діяльність махновцям не вдавалося. У доповіді Катери-нославського губернського старости до МВС від 31 серпня не зазначалося випадків розбійних пограбувань і вбивств в Олександрівському повіті, тоді як у Павлоградському такі факти мали місце. За спога-дами Махна, в цей час його група рейдувала у межах Олександрівщини.

Загін Махна дав знати про себе лише 25 вересня черговим нападом між Гуляйполем і Федорівною на слідчу групу, що розшукувала злочинця, який скоїв вбивство у цій місцевості. Слідчий окружного суду, урядовець варти і три козаки охо-ронної сотні були вбиті махновцями. В той же день ватага чисельністю 13 чоловік зробила напад на піхотинців українсь-кої армії, які їхали до Гуляйполя. На відміну від перших потерпілих, українських вояків лише пограбували, відібрали шинелі і кашкети, забезпечили агітаційним матеріалом і відпу-стили. 27 вересня 1918 р. Олександрівська міська газета “Зоря” повідомила про злочинні дії у повіті бандитської ватаги кількістю 20-30 чоловік, озб-роєних гвинтівками, кулеметами і вибухівкою, яка видавала себе за козаків резервної сотні повітового старости. Мова йшла про вбивство 12 осіб: поміщиці Гесиної, начальника Лукашеве-БразолівськоЇ волосної варти Іванова, трьох офіцерів і двох козаків, гуляйпільського волосного старости Чебіряка, варто-вого Манько і трьох австрійських вояків.

Таким чином, наведені матеріали дозволяють стверджувати, що збройні формування Махна являли собою значну загрозу громадській безпеці, підривали підвалини правопорядку в Українській Державі. Їх дії слід розглядати як злочинні, а боротьбу українських підрозділів і союзного військового контингенту проти них правомірною. Від повного розгрому мах-новців врятувала революція в Австро-Угорщині і Німеччині, антигетьманське повстання Директорії і вторгнення на тери-торію України радянських військ. Слід також зазначити, що в ході знищення анархо-махновських бандитів гетьманська влада використовувала й засоби неправового характеру, під час яких страждали невинні люди.

Розділ 2. Соціально-економічна політика Нестора Махна

Революційна епоха створює такі умови, коли в єдиному політичному просторі стикаються та взаємодіють такі рушійні сили як: народна ініціатива, ідеологічна влада лідера, авантюризм, анархізм тощо. Революція змінює економічний та гос-подарчий механізми держави, суспільства. На тлі цього руйнівного процесу була закономірною поява в Україні політич-ної і військової постаті Нестора Івановича Махна.

В історіографії стосовно цієї проблеми значне місце при-діляється політико-військовій діяльності Н.Махна і значно мен-ше аналізується характер економічних відносин і програмних принципів. Показовим у цьому контексті є 1919 рік - як час найбільшого піднесення політичної та військової діяльності Н.Махна.

На початок 1919 р. вплив Н.Махна розповсюджувався на Катеринославську губернію з центром у с. Гуляйполе Олексан-дрійського повіту. Крім цього, діяльність Н.Махна охоплюва-ла Херсонську і Миколаївську губернії. Лівобережна Україна на той час як головний регіон діяльності Н.Махна зазнавала тиску з різних боків. З одного боку - уряд Директорії, а з другого - Військові сили півдня Росії А.І.Деникіна, радянська влада та її авангард Червона армія. При цьому населення ліво-бережних регіонів зазнавало на собі різну економічну політи-ку, економічну диктатуру. Наприклад, закони про “хлібну повинність” Директорії від 9 березня і 4 липня 1919 року[8, 105], або оголошення Української Радянської республіки “вооруженным лагерем” і перенесенням в Україну дії декрету РНК РРФСР від 11.01.1919 р. про продрозверстку. Ця еко-номічна диктатура створила умови формування стійкої соціальної бази в особі селянина для процесу створення Н. Махном “братського селянського об'єднання”.

В економічній політиці “Гуляйпольської республіки” на перше місце виходили економічні інтереси селянства, збере-ження вільного ринку. Ця мета була ідеологічно обгрунтована і закріплена на І районному з'їзді фронтовиків-повстанців, який відкрився 23.01,1919 р. в с. Велика Михайлівка [6, 121]. А соціальне-економічна програма була остаточно закріплена на ІІ з'їзді повстанців Гуляйпільського району: не дозволити про-ведення продовольчої диктатури радянської влади, за економ-ічну свободу селянства. Однак, закликаючи до вільних економічних стосунків, Н.Махно дозволяв дії, які дезорганізовували ринок і в першу чергу його артерію - транспорт. Так, інспектор-контролер 3-і Української армії Яків Сельцовський доповідав: “бригада Махно на станции Пологи 30 марта захватила 50 вагонов с сахаром, 13 апреля - на станции Стульнево - 7 вагонов с мукой, 15 вагонов фуража...” Всього за весну 1919 року військами Н.Махна було реквізовано таким чином 90 вагонів [6,149]. Пограбування також здійснювали-ся щодо ешелонів з продовольством та пальним для Донбасу га центральної Росії. Таким чином. Махно непрямо створював умови формування закритого, відокремленого ринку для захисту від продрозверстки. Територія також відокремлювалась владою та впливом Н.Махна.

Підтвердженням програмної мети Н.Махна - ліквідації продрозверстки, свідчить пункт другий наказу № 1 за листо-пад 1919 р.: “Врагами трудового народа являются также те, хто охраняет буржуазную несправедливость порабощения, то есть советские комиссары, члены карательных отрядов, чрезвычайные комиссары, разъезжающие по городам и селам и истязающие трудовой народ, не желающий подчиниться их продоволственной диктатуре [6, 219]. Виходячи з цього, в сфері аграрної політики була запропонована така програма: