У разі, коли зазначені територіальні органи Державного казначейства та Головне Управління Державного казначейст-ва безпосередньо здійснюють операції щодо виконання дер-жавного бюджету, останні виконують ті ж функції, що й від-ділення Державного казначейства у районах, містах, районах у містах.

Органи Державного казначейства мають право відкривати в установах банків рахунки за доходами та видатками держав-ного бюджету; отримувати у банках на договірних засадах внутрішньо річний кредит у межах, встановлених законодав-чим актом про державний бюджет на відповідний рік для покриття тимчасових касових розривів державного бюджету; провадити операції щодо розміщення державних цінних папе-рів, їхнє погашення та виплату доходу за ними тощо.

Запровадження казначейської системи виконання держ-бюджету супроводжується докорінним перерозподілом функ-цій між фінансовою та банківською системами, органами дер-жавної влади, установами та організаціями, які утримуються з державного бюджету. Банківська система здійснює лише функцію акумуляції (а не обліку та розподілу) коштів держ-бюджету, зберігання і перерахування їх за дорученням Дер-жавного казначейства, а також приймання, зберігання і видачі готівки. За головними розпорядниками коштів зберігається право на визначення конкретних напрямків використання коштів.

Одночасно функціонує єдиний казначейський рахунок, на який зараховуються відповідно до бюджетної класифікації усі державні доходи і з якого розподілятимуться наступні ви-датки державного бюджету, тобто державні кошти сконцент-ровані в руках одного господаря.

Уряд, маючи вичерпну інформацію про стан державних фінансів у режимі реального часу, здійснює контроль за до-триманням встановленого дефіциту державного бюджету, тобто володіє фінансовими важелями впливу на економічну ситуацію.

Поточні бюджетні рахунки розпорядників бюджетних кош-тів в установах банків закриті. Для обліку цих операцій за видатками розпорядників коштів призначені реєстраційні ра-хунки в органах Державного казначейства, відкриті в рамках єдиного казначейського рахунку. У зв'язку з цим майже ви-рішена проблема достовірності звітності, оскільки більшість даних для її складання надходить до органів Державного каз-начейства щоденно.

Образно кажучи, впровадження системи Державного каз-начейства дозволяє супроводжувати державні кошти лише в одному руслі — мережею Національного банку. Щодо розпо-рядників коштів, то казначейський принцип оплати рахунків майже не дозволяє порушувати фінансово-бюджету дисцип-ліну щодо використання коштів. Система електронних плате-жів (СЕП) Національного банку поряд із входженням Дер-жавного казначейства у мережу «клієнт банку — банк» дозво-ляє провадити платежі у лічені хвилини замість двох або більше днів.

Список використаної літератури

Алієва В. Аналіз казначейської системи виконання державного бюджету України: переваги та недоліки // Економіст. – 2000.- №12. – с. 51 – 53.

Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. пос. – К.: Вища школа. – 1997. – 383 с.

Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2000. – 416 с.

Єпіфанов А. Останній бюджет і фінансова політика України: Навч. пос. – К.: “Наукова думка” с. 304.

Жибер Т. В. Державне казначейство України: становлення, проблеми, перспективи // Фінанси України. – 2001. - №1. – с. 40 – 46.

Кіреєв О. І. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів: проблеми та шляхи розв’язання // Фінанси України. – 2001. - №5. – с. 34.

Копитов С. М. Функції казначейства з виконання державного та місцевих бюджетів // Фінанси України. – 2001. - №5. – с. 45.

Юрій С. І., Бескид Й. М. Бюджетна система України: навч. пос. – К.: НІОС. – 2000. – с. 400.

Юрій С. І., Бескид Й. М., Плішко І. В. Державний бюджет України: Навч. пос. – Тернопіль. – ТОВ “ЦМДС”, 1997. – 278 с.

Юрій С. І. Демянишин В. Г. Буздуган Я. М. Антологія бюджетного механізму. Монографія. – Тернопіль: Економічна думка. – 2001. – 250с.