Окремим аспектом стосункiв є система оподаткування в Запорозьких Вольностях. Побiжно цього питання торкались вiдомi дослiдники Запорожжя, починаючи з А.Скаль-ковського, який головним прибутком Вiйська вважав царське жалування, а на останнє мiсце ставив вiйськову здобич. Вiн мiж iншим наголошує, що "...податки платили тiльки сiмейнi козаки i поспільство. Вони (податки – О.О.) були постiйнi i тимчасовi. Постiйнi складали 1 руб. або 1,50 руб. з сiм'ї" [9; 253]. Д.I.Яворницький в перелiку головних Вiй-ськових прибуткiв ставить на перше мiсце вiйськову здобич, а податки – на передостаннє мiсце перед царським жалуванням. Цим пiдкреслюється, з одного боку, вiйськова ос-нова козацької корпорацiї, а з iншого – певна незалежнiсть Вiйська вiд царської милостi [14; 301]. Особливо детально розглядали цi питання дослiдники новiтнього часу. М.С.Слабченко описав всi види повинностей на всi категорiї населення Вольностей  [11; 182 - 186]. В.Голобуцький стисло охарактеризував лише податки посполитих, якi накладались Кошем на окрему слободу; розподiл належав самiй громадi даного посе-лен-ня [1; 502]. Останнє посилання є не зовсiм коректним. З численних ордерiв Коша вид-но, що остаточне визначення суми податку належало мiсцевiй паланковiй адмiнiстрацiї, яка робила це не без участi сiльської громади. "Предлагаем вам (Протовчанському полковнику – О.О.), – говорилося в одному з ордерiв, – объехав владения свои, налог определить на каждое село смотря по имуществам – хуторам, мельницам, промыслу и другим состояниям, кто чего достоин, положили реестр и собрали такову расписаную сумму" [25; Арк.2]. Дiйсно, податки збирали з сiл диференцiйовано. В 1760 р. з 107 "ко-закiв самарських при Новоселицi" зiбрано було 147 крб., а з 127 козакiв новокодацьких зiбрали 110 крб. [17; Арк.22-23]. Простий пiдрахунок показує, що на одного козака в пер-шому випадку припадало 72 коп., а в другому – 115 коп. Але насправдi нiякого урi-вняння в оподаткуваннi не було. Майновий стан кожної сiм'ї мав велике значення для визначення розмiру податкiв, i тому щорiчно мiсцева адмiнiстрацiя складала загальний майновий реестр не тiльки всього свого вiдомства [23; Арк.15], а й докладний майновий перелiк кожного одруженого козака, як це було зроблено в Протовчанськiй паланцi в 1770 роцi [23 (1); Арк.25]. Тут подано розпис по всім восьми селам трьохоподаткованих категорiй населення, пiших, тяглих i пiдсусiдкiв, до яких зараховано i козакiв, "...що без найму i в наймах живуть в обивателiв". "Полагаючи на одного тяглого 80 коп., на пiшо-го хату - 30 коп., на пiдсусiдочну сiм'ю – по полтинi, а на згаданих козакiв – по 70 коп". Така ж "роспись" i по селах Орiльської паланки, де серед оподаткованих бачимо й Нехворощанський Успенський монастир [25 Арк.8]. В таких "росписах" зустрiчаємо iншу духовну установу - Пустинно-Самарський Миколаївський монастир, який в 1769 ро-цi вiдмовився сплачувати призначений йому податок в 18 крб. [17; Арк.37].

Таким чином, оподаткуванню пiдлягали майже всi категорiї населення вiд поспіль-ства до козакiв, "що в наймах i без найму живуть в обивателiв", i навiть церковнi уста-но-ви i окремi духовнi особи [23 (1); Арк.25]. Разом з тим зимiвчани не сплачували нiяких визначених щорiчних грошових податкiв, принаймi жодного документа про це не виявлено, як не маємо й даних про будь-якi iншi податки i повинностi. Щоправда, є окремi згадки про постачання до Коша худоби [14; 188]. Але не ясно, чи з приватних, чи з вiйськових зимiвникiв вона постачалась i наскiльки обов'язковим i регулярним був цей акт з боку приватних осiб. Маємо лише певнi данi про натуральне оподаткування володарiв лодiйних млинiв, яке можна вважати лише як тимчасове. Наприкiнцi сезону вони постачали "...самое чистое годное до церкви божией мерою от каждого каменя по бочке коропской пшеничного i 4 коробки житнього". При цьому збирачі часто допуска-ли зловживань, а iнколи намагались збирати цей податок грошима: "...по три полтини грошей насильно взяли чего нiкогда не було" [19; Арк.42,50,55,89]. Сталий грошовий податок було встановлено лише для володарiв шинкiв – 2,5 крб. з будки, а якщо вiн з льохом – 5 крб. [11; 197]. Крiм того, саме зимiвчани-пiдприємцi були тим джерелом доходу, що платили мито з торгiвельних оборудкiв. Чим активнiшими були їх торгiвель-нi зв'язки, тим бiльший податок сплачувався до Сiчi й паланкової адмiнiстрацii. З чiтко встановлених платежiв "...за перевiз болшой