Реферат на тему:

“Національно-демократична революція в Україні (1917-1920 рр.). Державотворчі процеси”

ПЛАН

1. Умови виникнення та перші кроки Центральної Ради. Боротьба за досягнення автономії України. І-ІІ Універсали Центральної Ради

2. Проголошення Української Народної республіки. ІІІ – Універсал Центральної Ради

3. Війна УНР з радянською Росією. Проголошення незалежності УНР

4. Німецькі та австро-угорські війська в Україні. Гетьманський переворот та режим

5. Директорія. Відновлення УНР. Спроби створення соборної української держави. Причини поразки Директорії.

Висновки

1. Перша світова війна створила катастрофічне становище в Російській імперії:

дезорганізацію народного господарства;

різке погіршення життєвого рівня;

зростання незадоволення народу;

В 1917 р. можна виділити слабкість влади і активізацію лівих сил.

23 лютого – початок революції, маосві політичні демонстрації.

4 березня – Маніфест про зречення від престолу Миколи ІІ і Михайла Романова.

Перемога Лютневої демократичної революції поклала край багатовіковому монархічному режимові династії Романових і висунула на передній план завдання:

2. Питання про самовизначення України опинилося в епіцентрі політичної боротьби майже одразу після революції.

Тимчасовий уряд та керовані есеро-меншовиками Ради, обстоюючи унітарну форму російської держави, визнавали за Україною тільки право на національно-культурну автономію.

Це не відповідало вимогам часу. Тепер на порядок денний постало питання виборення національно-територіальної автономії. Воно було програмною установкою більшості політичних партій України.

Забезпечити втілення цієї підвалини національного розвитку була покликана Центральна Рада, утворена українською національною демократією 4 березня 1917 р. В її створені брали участь майже всі демократично налаштовані сили України: інженери, вчителі, кооператори, науковці, студенти, робітники, православне духовенство.

Ключову роль в становлені та зміцненні Центральної Ради відіграли 3 провідні українські партії:

Саме на основі програмних документів цих партій були визначені головні напрямки діяльності Центральної Ради в галузі економіки, політики, культури, національних відносин.

Обраний головою Центральної Ради історик М.С.Грушевський цілеспрямовано відстоював національно-територіальну автономію, як базовий принцип державотворення. Його позицію підтримали 1500 делегатів Всеукраїнського національного Конгресу, який проходив 5-7 квітня в м. Києві. В рішеннях Конгресу наголошувалось: “…тільки національно-територіальна автономія України в змозі забезпечити потреби українського народу і всіх інших народів, що живуть на українській землі”.

Враховуючи такі думки українського населення Центральна Рада звернулася до Тимчасового уряду з проханням схвалення автономістського курсу. З цією метою у травні 1917 року до Петрограду виїхала представницька делегація на чолі з В.Винниченком, М.Ковалевським, С.Єфремовим – керівниками найвпливовіших українських партій. Але Тимчасовий уряд відкинув прохання українців, що загострило українсько-російські відносини.

Підтримавши політичний курс Центральної Ради та ввівши до її складу своїх представників, національний Конгрес, військовий селянський і робітничий з’їзд перетворили її з партійного клубу в законний (легітимний) представницький орган, який виражав інтереси всіх верств населення України.

Справа ускладнювалася тим, що в самій Україні знаходилися сили, які виступали проти територіально-національної автономії. До них належали:

Частина етнічних росіян, що проживали в Україні;

Зрусифіковані верстви українського населення;

Панівні прошарки та чиновництво;

Частина православного духівництва;

Значна частина євреїв.

Після тримісячних марних спроб порозумітися з Тимчасовим урядом Центральна Рада в червні 1917 р. видала І Універсал – програмний документ в якому закликана всіх українців в час вседержавного безладдя самоорганізуватися і приступили до негайного закладення підвалин автономного ладу.

Документ підбивав підсумок обговорення проблем самовизначення України на Першому селянському з’їзді, Четвертих зборах УЦР, Робітничому з’їзді, Першому і Другому військових.

Універсал в стислій формі викладав вимоги Української Центральної Ради до Тимчасового уряду. Наголос робився на вирішенні земельного питання, самостійному порядкуванні на своїй землі. Центральна Рада проголосила себе виразником всенародної волі і брала на себе за це тягар відповідальності.

Всі російські партії негативно поставились до І Універсалу. Лише В.Ленін підтримав його і назвав позицію Тимчасового Уряду проявом великодержавного шовінізму. Згадайте про це, коли мова йтиме про Ультиматум Рад наркому до Центральної Ради. Поясніть таку зміну позиції більшовиків.

3 липня 1917 р. Центральна Рада видала свій ІІ – Універсал. Він став наслідком переговорів керівництва ЦР з Міністрами Тимчасового уряду – О.Керенським, Г.Церетелі та М.Некрасовим у м. Києві. В двосторонній угоді центр пішов на визнання, створеного Центральною Радою Генерального Секретаріату, як носія найвищої краєвої влади в Україні.

На основі вироблених в Києві домовленостей Центральна Рада поповнює себе 30% представників від національних меншин і 16 липня 1917 року приймає “Статут вищого управління Україною”. Цей документ фактично був основою конституції, що базувалася на автономізмі.

Але Тимчасовий уряд не затвердив її, а сам 4 серпня видав “Тимчасову інструкцію для Генерального секретаріату”, яка суттєво обмежувала права України.

Цей, за висловом В.Винниченка “миршавий клаптик паперу”:

8 –15 вересня 1917 р. в Києві пройшов Зїзд народів Росії.

Шляхи перетворення Російської централізованої держави на федерацію демократичних республік

Присутні представники: литовців, естонців, білорусів, молдаван, грузинів, бурятів, донських козаків.

З’їзд утворив нову громадську організацію – Раду народів. Їй доручалося теоретично обґрунтувати створення Російської федерації. Головною Ради обрано М.С.Грушевського.

Після з’їзду народів Центральна Рада розпочала підготовку до скликання Українських Установчих Зборів, що привело до чергового витка протистояння. Масла в вогонь добавила вітальна промова М.С.Грушевського на ІІІ Всеукраїнському військовому з’їзді, який проходив в кінці жовтня 1917 р.

В промові Голова Центральної Ради висловив впевненість в тому, що боротьба українського народу закінчиться створенням власної держави. Тимчасовий уряд відповів наказом прокуророві київської судової палати про негайне слідство і притягнення до кримінальної відповідальності В.Винниченка та інших генеральних секретарів.

Проте розпочати слідство невдалося. В Петрограді відбулася революція. Утворився новий російський уряд – Рада народних комісарів на чолі з Леніним.

Прихід нового уряду неоднозначно відбився на україно-російських відносинах. З одного боку Жовтневий переворот зняв частину старих