зокрема історичної науки в Україні. Тепер спробуємо визначити, як слід використовувати те невелике, що отримала нація для того, щоб процес цей не раптом припинився.
Загальні вимоги, що було поставлено перед проблемой історичного виховання учнів за допомогою матеріалу з історії України, були такими:
звернути увагу на масштабність висвітлення подій, та, власне, на масштабність самих подій національно-визвольного руху в 40-50-ті роки ХХ століття;
використовувати більше джерела, поєднуючи їх аналіз з порівнянням історіографічним;
стежити за використанням національних учбових матеріалів, повністю виключити можливість запозичення чужих заангажованих концепцій.
Дослідницьким полем для даної частини роботи були школи – спостереження та експерименти, які в них проводилися протягом останніх трьох років. Справа полягає в тому, що ті школяри, які навчаються в 6-11 класах середньої школи і ті студенти вузів, в навчальний план яких входить проходження педагогічної практики знаходяться на найменшій дистанції одни від одних за часом і за ступінню формування соціально-політичних переконань. Таким чином спілкування і розуміння між цими двома категоріями відбувається краще, ніж в інших випадках.
На уроках історії України в 10-11 класі робота по темі “Національно-Визвольний рух” проводилась таким чином.
Лекційне заняття з теми знаходило місце після вельми обширного блоку “Події 1941-1943 рр.”, в якому давалась змістовна інформація про положення в світі та на театрах бойових дій. Передуючий блок з 4-5 занять наповнений емоційними картинами, які змальовують жахливий характер війни як такої в середині ХХ століття [69, С.16]. Увагу приділяють техніці та технологіям знищення людей. Цілі цього підготовчого етапу:
зформувати уявлення про умови, в яких точилася боротьба українців за свою незалежність;
дати уявлення про масштаби героїзму бійців на тлі уявлень про можливость повного знищення, порівнюючи з долею єврейського населення Європи;
підготувати учнів до сприйняття власної національної історії на основі уявлення про загальносвітовий процес національного розвитку.
Тема “Національно-визвольний рух на Україні” розглядалась протягом двох годин. Перша – мала на меті показати необхідність національного розвитку і описати умови, в яких відбувалось національне відродження в Європі напередодні та в ході Другої Світової війни. Використовується порівняння ситуації на Україні з іншими країнами. Таким чином, фактично, підводиться підсумок блоку лекцій, що було згадано вище. Друга година – має на меті сторення загальної, цілісної картини діяльності ОУН/УПА. Учні отримують знання про особистостей руху і частина – виконує індивидуальні роботи по персоналіям руху у формі рефератів.
Після лекційної роботи плануються дві години семінарських зайнять. Перша з них також розглядає діяльність ОУН/УПА як частину стратегічної ситуації у Східній Європі протягом 1939-1945рр. (Друга Світова війна). На цьому зайнятті проводиться гра “Діяльність ГВШ УПА” і слухають короткі доповіді (реферати) щодо тих особистостей – представників національно-визвольного руху, які мають взяти участь у цій грі. Другий семінар – розглядає інший бік справи: політика і ідеологія. При цьому робиться аналіз попередьного семінару і проводиться робота з джерелами різних років і різної ідеологічної спрямованості.
Основою роботи з історичними джерелами є репринтне видання книги П.Полтави “Хто такі бандерівці та за що вони борються” [54] та “Лист до цілого культурного світу” [21], на прикладі яких відображається великий масштаб подій періоду.
Слід звертати увагу, що приклад діяльності ОУН/УПА в 40-50-ті роки був можливий тільки завдяки надзвичайній єдності людей. Прикладом, на якому практично це було ілюстровано – була діяльність Головного штабу УПА. Захід, який на семінарському зайнятті організовано за методикою ролевих ігор, передбачав, що група учнів розподіляє обов’язки, згідно зі структурою ГВШ, яку самостійно створює у вигляді схеми на дошці на початку уроку. Далі, ГВШ отримує «оперативну інформацію» про стан на фронті наприкінці 1943р. «Шеф штабу» приймає доповіді керівників відділів і приймає рішення про необхідність здійснити великиу військову операцію. Завдання: «керівникам» потрібно відстоювати інтереси своїх відділів, розглядаючи план операції кожен зі свого боку. Оскільки на прийняття рішення відводиться лише 15 хвилин – кожен з них має можливість висловити думку лише один раз, жорстко дотримуючись відведеного регламенту (1-2 хвилини).
Вчитель має слідкувати за роботою групи і, якщо потрібно, після виступу давати оцінку можливих наслідків пропонованих дій.
Таким чином, протягом гри учні мають зформувати уявлення про:
високий темп роботи;
важливість швидкого прийняття рішення;
необхідність чіткої координації дій в кризових умовах;
систему поділу обов'язків і її зміст в будь-якій організації;
рівень відповідальності кожної людини, яка займає керівну посаду.
Як на прикладі з грою зазначимо, що шкільною програмою не слід обмежувати завдання історичної науки щодо формування національних цінностей, але, звісно, на сучасному етапі саме молодіжні напрямки впливу мають бути вирішальними. Значною мірою це стосується позашкільного виховання в руслі діяльності молодіжних організацій. Серед таких виділяються такі як Спілка Української Молоді (СУМ) та організація “Український ПЛАСТ”. Серед дійових методів виховання слід назвати перш за все походи по місцях бойової слави ОУН/УПА, в яких юнаки та дівчата на власні очі бачать те, як насправді виглядала партизанська війна українців.
Крім суто шкільного боку діяльності, слід згадати про необхідність приділяти якнайбільше уваги загальним освітнім програмам. Використовувати більше матеріалів для науково-популярної роботи з метою впливати на всіх громадян України, хто становить активний прошарок населення. До такої діяльності можна віднести створення телевізійних фільмів (наприклад, серія “Невідома війна”, Київнаукфільм), поширення друкованих матеріалів у періодичних виданнях, використання можливостей інтернету тощо.
Наразі у підсумку зазначимо, що саме сьогодні складається об’єктивна можливість отримати найбільший зиск від виховгої діяльності у школі, оскільки покоління, що зараз сприймає світоглядні концепції, є фактично до цього готовим. Практика
