(1654-1667 рр.)

ЛІКВІДАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

1722 р. – цар Петро І видав наказ не обирати нового гетьмана.

Життям України відтепер мала управляти спеціальна мала управляти спеціальна установа з 6 російських офіцерів – Малоросійська комісія.

1964 р. – цариця Катерина ІІ остаточно ліквідувала гетьманство.

У своїх наказах цариця вимагала від слухання урядовців: “Коли в Малоросії зникнуть гетьмани, треба зробити все, щоб зітерти з пам’яті їх та їхню добу”.

1775 р. Дійшла черга до Запоріжжя російські війська зруйнували січ – столицю.

За кілька років потому спеціальним указом було закріплено всіх селян колишньої Гетьманщини.

У середині ХІІ ст. на місці колишньої Давньоруської держави було 15 князівств, а у ХІV ст. – близько 250.

Наприкінці ХІІ – на поч. ХІІІ ст. визначалися нові політичні центри, навколо яких почали об’єднуватися розрізнені руські землі і князівства. На території Південно-Західної Русі (сучасної України) таким центром стало Галицько-Волинське князівство, яке уторилося після об’єднання Галича і Волині під владою кн. Романа Мстиславовича у 1149 р.

Найбільший могутності це князівство досягло в останні роки правління Данила Романовича (Галицького).

І етап (119-1205) – утворення та становлення.

Галицько-Волинське князівство на зломі ХІІ-ХІІІ ст. за розмірами своїх володінь не поступається Священній Римській імперії.

Центром держави був Галич.

ІІ етап (1205-1238) – тимчасовий розпад єдиної держави.

Характерними рисами у цей час були:

оголошенням князем боярина Володислава Кормильчига (1213_1214);

проголошено королем “Галичини та Володимерії” п’ятирічного інгурського королевича Каммана (Каламана) 1214-1219 рр.

ІІІ етап (1231-1264) – об’єднання та піднесення, активна боротьба із золотоординським ігом.

ІV етап (1264-1323) – стабільність та піднесення.

Найпослідовніше провадили державницьку політику батька Лев І Данилович (1264-1301)

На зламі ХІІІ-ХІV ст. відновилася єдність Галицько-Волинської держави під владою наступника Лева – князя Юрія І (1301-1315).

Наступником Юрія І став його син Лев ІІ (1315-1323)

V етап (1323-1340) – поступовий занепад.

Держава занепала та розчленувалася, Галичина під Польщею, Волинь – під Литвою, Буковина - у складі Молдавського князівства.

АКТ

ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,—

продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в

Україні,—

виходячи з права на самовизначення, передбаченого Стату-том ООН та іншими міжнародно-правовими документами,—

здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет Украї-ни, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Респуб-ліки урочисто

ПРОГОЛОШУЄ

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ та створення самостійної української держави — УКРАЇНИ.

Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність виключно Кон-ституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

Верховна Рада України 24 серпня 1991 р.

ДЕКЛАРАЦІЯ

ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ

Верховна Рада Української РСР,

виражаючи волю народу України,

прагнучи створити демократичне суспільство,

виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини,

шануючи національні права всіх народів,

дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціаль-ний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування наро-ду України, ,

ПРОГОЛОШУЄ

державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.