Після XIV з'їзду почалося згортання Непу. На словах партія виступала за НЕП, а на ділі прагнула наблизитися до колишнього твердого курсу. Піддалися скороченню виборчі права заможних селян, урізались кредити сільгоспкооперації і приватним капіталістам, швидко росла нічим не забезпечена грошова емісія. Конкретно логіка згортання непу виглядала в такий спосіб. Посилення контролю і підпорядкування ринкових відносин починається приблизно з 1925р., коли, як відомо, різко упали темпи зростання суспільного виробництва в зв'язку з завершенням в основному відновлення народного господарства і розробкою курсу на індустріалізацію. Пошук засобів на проведення останньої призвів до порушення еквівалентності товарообміну на вартісній основі і поступовій його заміні державним розподілом, що підсилювало тенденцію до централізації управління економікою і країною в цілому. У 1927р. нова лінія визначилася у вирішеннях XV з'їзду ВКП(б), у яких була висунута програма на “реконструювання” непу для вирішення задач соціалістичного будівництва, розширення планових початків в економіці, активного наступу на капіталістичні елементи міста і села. Подальші кроки по реалізації цієї програми і призвели до завершення відтворення адміністративно-командної системи, що, природно, відрізнялася за формою від військово-комуністичної.

ВИСНОВОК.

Отже, яке ж значення мав НЕП для молодої радянської країни? Основним успіхом Непу, безумовно, є відновлення зруйнованої економіки в країні, яка після революції виявилася в міжнародній ізоляції, з якої емігрувало значне число фахівців, інтелігенції, одним словом, тієї частини суспільства, що необхідна для нормального розвитку держави. У цих умовах проведення достатньо успішної економічної політики є безсумнівним успіхом нової влади. Однак саме з тієї причини, що в результаті революції і наступної громадянської війни Росія позбавилася кваліфікованих кадрів, неминучі були помилки і прорахунки в економіці.

Головними протиріччями в роки Непу була явна розбіжність в економічній політиці і політичній системі радянської країни. Саме в роки Непу, коли з однієї сторони в економіці відбувалися зміни спрямовані на "реабілітацію" товарно-грошових відносин і введення елементів вільної ринкової економіки, нехай навіть і дуже обмеженої і цілком знаходиться під контролем держави, у той же самий час остаточно установилася більшовицька монополія на владу. Держава, що зберігала контроль над “командними висотами”, тобто над великою промисловістю і банками, постійно прагнула диктувати свої умови й в інших галузях економіки. У цьому одна з важливих причин криз Непу 1923, 1925, 1928 р., що, зрештою, призвели до його згортання і затвердження твердої командно-адміністративної системи, “військово-комуністичної” по своєму змісту. Політична нестабільність, відсутність гарантій приватної власності, занадто жорсткий контроль з боку держави над економікою, нарешті, відверто вороже відношення до "непманів" з боку, як держави, так і з боку значної частини нового суспільства призвели до того, що основний приватний капітал пішов в основному в спекулятивні посередницькі операції, але не в довгострокові виробничі проекти, що були дійсно необхідні економіці.

Країна, що взяла курс на продовження індустріалізації, виявилася перед обмеженими можливостями вибору шляхів її здійснення. До 1925 р. стали зміцнюватися адміністративно-командні початки в економіці. Пріоритет ідеології над економікою вів неминуче до руйнування механізму Непу в промисловості. У цих умовах єдино можливим ставав шлях здійснення індустріалізації за рахунок села й ентузіазму робітників. Якщо адміністративно-командні методи проведення індустріалізації призвели до згортання Непу, то в проведенні колективізації - до остаточного його зламування. На тлі кризових явищ у капіталістичних країнах успіхи СРСР були очевидні, особливо в промисловості. Хоча деякі показники до 1925 року були значно вище рівня 1913 року (це відноситься до виробництва електроенергії, продукції машинобудування, легкої і харчової промисловості), загальний обсяг промислового виробництва усе ще становив 75,5% від рівня 1913 року. Видобуток вугілля склав 16,5 млн. т проти 29,1 млн. т у 1913 році, залізної руди відповідно 3,3 і 9,2 млн. т. Вантажообіг залізниць становив не більш 80% від довоєнного рівня.

Позитивні підсумки Непу.

Удалося відновити народне господарство і навіть перевершити довоєнний рівень за рахунок внутрішніх резервів.

Відродити сільське господарство, що дозволило нагодувати населення країни.

Національний доход збільшився на 18% у рік і до 1928р. – на 10% у перерахуванні на душу населення, що перевищило рівень 1913р.

Ріст промислової продукції становив 30% щорічно, що свідчило про швидкий ріст продуктивності праці.

Національна валюта країни стала міцною і стабільною.

Швидко ріс матеріальний добробут населення.

Негативні підсумки Непу.

Мало місце непропорційний розвиток основних галузей народного господарства.

Відставання темпів відродження промисловості від сільськогосподарського виробництва вело неп через смугу економічних криз.

У селі йшла соціальна і майнова диференціація селянства, що призвело до росту напруженості між різними полюсами.

У місті протягом усіх 20-х років збільшувалася чисельність безробітних, котра до кінця непу склала більш 2 млн. чоловік.

Фінансова система зміцніла лише на якийсь час. В другій половині 20-х років у зв'язку з активним фінансуванням важкої індустрії була порушена ринкова рівновага, почалася інфляція, що підірвало фінансово-кредитну систему.

Усі ці факти наводять на думку, що все-таки НЕП був саме змушеною мірою, до якої більшовиків змусили удатися надзвичайні обставини. Розвал економіки вимагав вирішень, однак терор не міг вирішити проблеми, що стоять перед радянською країною. Піти на повне зняття всіх обмежень на шляху вільної ринкової економки