землю. Але друга частина свідчить про можливість бодай хоч в перспективі стати власником, аби він висидів в певному місці певний час, (для того щоб переконатися в його господарському хисті і здібностях ) та склав присягу, тоб то став військовим товаришем - січовиком. Тільки при виконанні цих двох умов можна було сподіватись отримати власницькі права на землю, і треба сказати що цим правом широко користувалось січове товариство і перш за все - не одружене. Ця частина промеморії змушує нас схилитись до твердження М.Е.Слабченка, що "...здається не вся земля в Вольностях була загальновійськовою".[18] Про це говорили і його попередники. [19] Але він це обгрунтував переконливіше, бо мав в своєму розпорядженні дещо більшу джерельну базу.
Отже земля в Вольностях юридично ще не товар. Процес тільки но почався. З'являються певні тенденції, хоча поки що лиш для старшини, так званих абшитованних, для яких є певні вийнятки, і, які в окремих випадках дійсно вислужили собі ці пільги. І мають їх як "болшее награжденіе". Але разом з тим ми бачимо, як земля поступово набирає ознак товарності і стає популярним товаром на який стабільно зростає попит. Правом користуватись землею мав будь хто з військових підданих, але в різній формі і на різних умовах. [20]
З наведеного видно, як державна інституція Кіш - детально регламентує не тільки процеси земле і природокористування, а й процеси становлення певних форм власності; від тимчасової оренди з певними обмеженнями, часто навіть на невизначений термін - "до далшего разсмотренія", і до повної приватної власності з правом наслідування і дарування виключно для заслуженої частини козацтва, так званих абшитованних. Саме цим можна пояснити i факт бiльш довгого iснування зимiвникiв про якi згадується аж до 1804 року. [21] Саме їх, а не Сiч завзято боронили ватаги Поляруша, не даючи змоги росiйським вiйськовим спокiйно описувати i розкрадати майно зимiвчакiв. [22] Саме на зимiвники був нацiлений перший пiдступний удар царату i їх захоплення зробило Сiч абсолютно безпорадною перед вiйськами Текелiя. I нарештi, саме зимiвники найчастiше згадуються в вiдомому указi Катерини-II, бо вони були одною зголовних причин лiквiдацiї Запорозьких Вольностей. [23]
Всі спроби узгодити будь які непорозуміння між Москвою і Кошем, в основі яких безумовно завжди лежали економічні стосунки, були не тільки марними, але й призводили до подальшого нарощування цих протиріч, бо грунтувались вони на зовсім відмінних моделях розвитку цих суспільств. І з часом, це почали усвідомлювати і окремі суб'єкти цих врегулювань. П.Калниш в своїй боротьбі за Вольності, а по суті за характерну для Запоріжжя економічну і управлінську модель, використовував традиційний і найефективніший для Росії інструмент - хабарі і подарунки найвпливовішим особам в імперії. [24] Бо іншого інструментарію в його розпорядженні просто не було. Центральна ж влада використовувала як офіційні важелі - закони і постанови, плюс неофіційний бюрократичний тиск і шантаж.
Але оскільки ці важелі виявились недієвими, то у російської влади не залишалося нічого іншого, як шляхом ліквідації цієї моделі привести все у відповідність до вимог і умов абсолютної монархії. Другим аспектом є відсутність власної грошової одиниці. Але велике скупчення капіталу у вигляді цінних паперів, запасів провіанту, збіжжя, худоби - товарних еквівалентів грошей, до певної міри компенсує відсутність власної грошової одиниці.
На території Вольностей існували деякі інші досить важливі об'єктивні умови. Серед яких основними - були: відсутність кріпацтва і чисто ринкові відносини. Значні земельні ресурси. Фермерське, в своїй основі, ведення господарства. Існування і постійне зростання так званого "середнього класу" на який натякав ще Рондо, пишучи про силу силенну власників які в своїх господарствах не мали бодай десятка-двох коней. [25] Активний розвиток оренди і приватної форми землеволодіння, внутрішнього товарного ринку та ринку цінних паперів.
До суб'єктивних, перш за все, слід віднести протекціоністські заходи Коша щодо активізації зовнішньої торгівлі. Відповідна митна політика. Активні заходи по формуванню внутрішнього ринку. Підтримування в належному стані комунікацій. Заходи по захисту власного товаровиробника, що добре простежується по матеріалам депутацій до двору. [26] Відповідна податкова політика, яка сприяла залученню все нових господарів до активного впровадження нових галузей господарства, розвитку і відновленню старих галузей господарства та значному розширенню загосподарених територій. Наявність і постійне піклування про залучення значної резервної армії праці.
Старі демократичні традиції і відповідна система господарювання приваблювала на запорозькі землі все нові й нові трудові ресурси, а відповідно й капітали. Звичайно, що ці люди приходили не з порожніми руками. І в своїй більшості мали все необхідне для заснування власного господарства на новому місці. Протекціоністська політика Коша до новоприбулих в основі якої було пільгове оподаткування з окремими випадками кридитування, сприяла швидкому їх включенню в загальногосподарську діяльність, яка просто кипіла на території Вольностей. Переконливим свідченням цього може служити 136 справа, по якій простежується динаміка росту орендного землеволодіння поспольством Вольностей.[27] А також справа 356, де в журналі подорожей адміністрації Коша по Кодацькій паланці простежується та ж тенденція "посполитизації" орендного землеволодіння в Вольностях. [28] Бурхливому розвитку чисто капіталістичних стосунків сприяв і добре розвинутий ринок цінних паперів. Велику кількість боргових розписок, векселів, забов'язань тощо було знайдено при описі майна не тільки в зимівниках старшини, а й простого козацтва. Саме воно й було тим самим середнім класом на який мусив би спиратись уряд Вольностей .
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
Бантыш-Каменский История Малой России. -К., С.248.
Полонська-Василенко