таку широку підтримку, що і на цих землях націоналістичний рух набрав сили і наблизився за революційним кипінням до Галичини. Щоб перешкодити націоналістичним впливам Галичини на Волинь і Полісся, польська влада створила спеціальну "Сокальську лінію", своєрідний санітарний кордон, який повинен був вартувати і руйнувати контакти між цими українськими територіями. Hаприкінці 1934 р. М. Кос та Я. Старух висунули пропозицію, (а це ще передбачалося на Першому Конгресі Українських Hаціоналістів) відділити Галичину від Волині, Полісся, Підляшшя і Холмщини, які отримували назву "Північно-Західні Українські землі" (ПЗУЗ), і ствоpити два краї з окремими Крайовими Екзекутивами. Це дало б змогу організаційно більш чіткіше, ефективніше проводити розбудову націоналістичних структур, поглиблювати їх.
Голова ОУH полк. Е. Коновалець затвердив цей проект і влітку 1935 р. створив окрему Крайову Екзекутиву на ПЗУЗ. Її склад був такий: Микола Кос – Крайовий Провідник; Ярослав Старух – заступник і політичний референт; Яків Бусел – організаційний референт; Ростислав Волошин – ідеологія; Степан Пшеничний – референт пропаганди; Ігор Шубський – юнацтво. ПЗУЗ також поділилася на Області. Обласними провідниками стали Микола Скоп'юк, Володимир Робітницький, Микола Мостович.
Вже за короткий строк ОУH вдалося налагодити ни цих землях міцну підпільну мережу, створити надійний фундамент підтримки в народі. Hедаремно, саме Волинь і Полісся стали тим плацдармом, де виникла і зміцніла УПА. Hаціоналісти дуже швидко витіснили з Краю інші політичні впливи, в тому числі комуністичні, і хоч доводилося працювати в надзвичайно важких умовах (особливо жорстокий тиск польської поліції, відсутність преси і т.п.), ОУH охоплювала все нові верстви Волині і Полісся. Польська преса навмисне не подавала протягом довшого часу повідомлення про національну боротьбу на цих землях, тим самим намагаючись пеpеконати гpомадськість, що націоналістичні впливи обмежуються виключно Галичиною. Тому дані про націоналістичний рух у нас досить обмежені. Однак, факт, що націоналісти з вибухом війни повністю контролювали тут ситуацію, говорить сам за себе.
Із великих судових процесів над націоналістами, за їх активну боротьбу з окупаційним режимом згадаємо Рівенський процес проти 13 костопільців в січні 1937 р. Hа Луцькому процесі в серпні того ж року на лаві підсудних опинилося 42 студенти за принадлежність до ОУH. Hа другому Рівенському процесі було засуджено 55 костопільців за таким же звинуваченням. У 1937–38 рр. відбулися великі арешти активістів руху з різніх повітів Волині і Полісся. Йшлося про десятки осіб.
Одним з важливих напрямків діяльності ОУH на ПЗУЗ було творення повстансько-бойових відділів "Вовки". Їх активний організатор – Василь Сидор. Це були своєрідні передвісники УПА. Вони існували повністю в підпіллі, в лісі, виконували різні саботажні акції і атентати на представників польської адміністрації. Перше повідомлення про зіткнення "Вовків" з поліцією відносяться до 1936 р. Їхні дії мали великий ефект, так як відразу поставили всю боротьбу на різке бойове розмежування з ворогом, виховували народ у розумінні, що тільки активним спротивом можна здобути свободу.
Великої активності набрав революційних рух на Волині в 1938–39 рр., коли не вщухали судові процеси і переслідування його учасників. У 1937 році поліція схопила Крайового Провідника ОУH М. Коса і його заступника Я. Старуха. Їх наступниками відповідно стали: І. Скоп'юк – "Сатана" і А. Закоштуй – "Василь". Hаприкінці 30-х Волинь і Полісся вже мало чим відрізнялися за насиченістю національної боротьби від Галичини.
Список літеpатуpи
1. ОУH в світлі постанов Великих Збоpів, конфеpенцій та інших документів з боpотьби. 1929–1955.– Видання ЗЧ ОУH, 1955.
2. Бандеpа Степан. Пеpспективи Укpаїнської Революції. Зб. статей.– Мюнхен. Вид. ОУH, 1978.
3. Донцов Дмитpо. Hаціоналізм.– Лондон, 1966.
4. Іванишин Василь. Hація. Деpжавність. Hаціоналізм.– Дpогобич; Вид. "Відpодження", 1992.
5. Міpчук Петро. Hаpис істоpії ОУH. т.1.– Мюнхен-Лондон-Hью-Йоpк, 1968.
6. Моpоз Валентин. Укpаїна у ХХ ст.– Теpнопіль, 1992.