Бойові успіхи Червоної Армії на фронті сприяли подальшому посиленню бойових дій партизанських сил. У цей час чернігівські і сумские партизанські загони часто проводили з партизанами Білорусії і Брянщины спільні бойові дії. Після встановлення в січні 1942р. регулярного зв'язку з радянським тилом і одержання відтіля матеріальної допомоги чернігівські партизани ще більше активізували бойову діяльність. Разом з орловськими партизанами в лютому і березні вони вели жорстокі бої з карателями. Активно діяли підривники цього загону на залізничних лініях Гомель-Прилук-Бахмач і Київ-Ніжин-Бахмач, де вони підривали мости і залізничну полотнину. У травні було пущено під укіс 20 ворожих ешелонів.

У північних районах Путивльский об'єднаний партизанський загін С.А.Ковпака і С.В.Руднєва утримував під контролем суміжну територію України і Росії з центром у с. Стара Гута. У бої з партизанами в с. Веселе ворог утратив понад 600 солдатів і офіцерів.

Важливу роль у посиленні збройної боротьби проти окупантів зіграло утворення нових великих партизанських з'єднань на базі загонів С.А.Ковпака й А.Н.Сабурова. У лютому 1942р. під командуванням С.А.Ковпака і С.В.Руднєва об'єдналися кілька невеликих загонів, що діяли в північних областях. У березні 1942р. ряд загонів, у тому числі й А.Н.Сабурова, об'єдналися в «Групу об'єднаних загонів України» під командуванням А.Н.Сабурова. У це об'єднання незабаром влилися й інші загони.

Завдяки об'єднанню партизанських сил значно поширився їхній вплив у суміжних районах України, Росії і Білорусії. У лісових районах на границі України і Росії українські партизани разом з орловськими утримували у своїх руках «партизанський край» розміром 170 на 70 км, де до лету діяло 24 партизанських объединения, частина з яких входили в найбільші об'єднання С.А.Ковпака й А.Н.Сабурова, і більш ста загонів самооборони. Так почалося створення великих «партизанських країв» на окупованій території.

Значна втрата нанесла гітлерівцям з'єднання А.Н.Сабурова. За 6 місяців 1942р. партизани знищили 32 ешелону, підірвали 32 моста, 9 цистерн із пальним, знищили 1500 солдатів і офіцерів супротивника й ін.

Активно діяли партизанські загони в лісостепових ра-йонах. Тут діяли об'єднаний загін И.И.Копенкина в Полтавській і Харківській областях, а також Миргородський, Гадячский і Шишакский загони. Значні втрати наніс ворогу Харківський обласний партизанський загін И.Н.Кулишева

На Київщині особливо відрізнився Черкаський загін Ф.Р.Савченко, що вів бої на території п'яти районів.

Не менш запеклу боротьбу вели партизанські загони і групи в правобережних і західних областях. У Житомирській області навесні 1942р. почав бойові дії загін А.И.Цендровского. На території Вінницької області виник і розгорнув бойову діяльність загін И.И.Калашника. Продовжували наносити удари по тилах ворога і партизанські загони і групи в Одеській області, зокрема Одеський разведывательно - диверсійний загін В.А.Молодцова. Навесні 1942р. у Миколаївській області був створений партизанський загін «Чорноморець». Нові загони виникли й у Запорізькій області.

У Ровенській області активну діяльність розгорнули загони Д.С.Попова і М.С.Корчева, що у квітні 1942р. об'єдналися. У Волинській області також відбулося об'єднання декількох невеликих загонів в один загін під командуванням П.Х.Самчука.

Партизани України надавали значну допомогу радянським військам у прифронтових районах. У першій половині 1942р. у Донбасі взаємодіяли з армією 22 партизанських загону, 10 з них боролися безпосередньо на лінії фронту. Партизани Донецької області з моменту окупації до липня 1942р. знищили 5900 фашистів. У січні 1942р. два мелитопольских загони організували катастрофу ворожого ешелону з танками, машинами і спорядженням.

Особиста участь у бойових операціях радянських військ на фронті приймали кримські партизани. Вони боролися поруч з героїчними захисниками Севастополя. Тільки за 2 місяці до січня 1942р. ними було підірвано 70 вантажних автомашин, 58 візків з боєприпасами, три цистерни з пальним. З листопада 1941р. по липень 1942р. кримські партизани здійснили 624 бойові напади на ворога і вистояли в 112 боях з ним.

На 1 травня 1942 р. армійські органи мали зведення про 766 партизанські загони України чисельністю понад 26 тис. бійців і 613 диверсионно-истребительских групах, що нараховували близько 2 тис. чоловік. Ці загони і групи протягом першої половини 1942р. розгромили 13 ворожих гарнізонів, кілька штабів військових частин супротивника, знищили боле 30 тис. окупантів і їхніх прислужників, пустили під укіс 85 військових ешелонів, підірвали 227 мостів, спалили 86 складів, підбили 159 танків і бронемашин і знищили велика кількість різного озброєння, боєприпасів і військового майна гітлерівців.

Для керівництва партизанським рухом і координації його дій з операціями Червоної Армії 30 травня 1942р. при Ставці Верховного головнокомандування був створений Центральний штаб партизанського руху (ЦШПД) на чолі з першим секретарем ЦК КП(б) Білорусії П.К.Пономаренко. На Україні в червні 1942р. був створений Український штаб партизанського руху (УШПД), начальником якого був призначений Т.А.Строкач. Для забезпечення взаємодії партизана з регулярними військами при військових радах ряду фронтів і армій були створені представництва партизанських організацій. Також немаловажну роль в організації партизанського руху грало партійне підпілля. Таким чином, зі створенням штабів партизанського руху і зміцненням партійного підпілля в основному завершилася робота зі створення системи централізованого керівництва партизанським рухом. У розпорядження УШПД були виділені радіовузли, госпіталі, зброя, транспортні літаки й ін. Початку діяти школа по підготовці партизанських кадрів. Особливе увазі приділялося налагодженню радіозв'язку між партизанськими загонами й УШПД ( з 714 зареєстрованих у штабі партизанських загонів зв'язок підтримувався тільки з 21 ), формуванню нових партизанських загонів на базі підготовлених кадрів, організації партизанської розвідки.

До кінця серпня 1942р. було сформовано 230 загонів, у нові і