налагоджена внутрішній зв'язок між штабами і загонами, що дозволило більш оперативно керувати їх діями. Військові ради фронтів одержали вказівка надавати партизанам усіляку допомогу. УШПД і його представництва при Військових радах Українських фронтів координували дії партизанів, що дислокувалися в смузі настання цих фронтів.
УШПД продовжував готувати радистів, інструкторів-мінерів, розвідників, організаторів партизанського руху й ін. Через «Овручский коридор» було завезено партизанам озброєння, боєприпаси, спорядження, медикаменти й евакуйований велика кількість поранених.
В обстановці успішного настання Червоної Армії значно підсилився приплив нових сил, так, що ЦК КП(б)У взяв курс на розукрупнення загонів через утрату ними маневреності.
З найбільш досвідчених і загартованих у боротьбі з ворогом партизанів створювалися нові загони і засилалися на окуповану територію Одеської, Ізмаїльський областей і Молдавії. Усього було відіслано 48 груп чисельністю 400 чоловік. Ввійшовши в західні регіони, вони швидко поповнювалися новими бійцями.
Однак у ворожому тилу не всі організаторські групи могли
стати загонами. Частина їх після приземлення змушена була негайно вступати в нерівний бій проти місцевих гарнізонів і каральних загонів. Так случилося з групою И.В.Бондаренко, загоном Ф.Г.Мысина й ін.
І все-таки із січня по липень 1944р. на Правобережжі і західних областях на базі організаторських груп і резервів був створений 101 партизанський загін і 37 диверсійно-розвідувальних груп.
Партизани самостійно і разом з частинами Червоної Армії звільнили 45 міст, районних центрів, залізничних станцій і інших населених пунктів.
Відвоювавши велику територію в Полісся і створивши там великий партизанський край, партизани надійно прикривали правий фланг 1-го Українського фронту, контролювали комунікації і стежили за пересуванням сил супротивника. Особливо активно діяло тут з'єднання А.Н.Сабурова, що очищало територію між ріками Стырь і Стоход південніше залізничної лінії Сарны-Ковель.
Ровенсие партизани сприяли Армии в звільненні м. Рівне, тут діяла партизанська бригада Ю.М.Собесяка, що складається переважно з поляків.
З'єднання ім. Н.А.Щорса С.Ф.Маликова, діючи на шляхах відступу ворога, розбитої під Коростенем, 2 січня зайняло райцентр Лугины і далі, просуваючи на захід, звільняло інші населені пункти.
Запеклий бій зав'язався на підступах до Ковелю між двома батальйонами СС і партизанами Чернигово-Волынского з'єднань, загонами С.Ф.Маликова, В.А.Карасева і Н.А.Прокопюка. Партизани через недостачу припасів змушені були відступити, але їхня боротьба не виявилася даремною - було знищено багато ворожих боєприпасів, техніки, солдатів і офіцерів.
У смузі настання 2-го Українського фронту допомога військам робили кіровоградські і черкаські партизанські загони Ф.Е.Яковлева, що брали участь у боях за звільнення багатьох населених пунктів.
Активно допомагали радянським військам кримські партизани. Партизанська бригада «Грізна», що зірвала організований відступ гітлерівців на шосе Сімферопол-Алушта і перешкодила окупантам зруйнувати ряд підприємств Сімферополя. Загони Південного з'єднання кримських партизанів врятували від знищення будинку Ливадии, утримували Ялту до приходу радянських військ.
Місцеве населення надавало істотну допомогу партизанам, надаючи їм провідників, витягаючи з бруду техніку, розчищаючи дороги.
Під час переможного настання радянських військ на Правобережжя й у західних областях важливе значення мали удари партизанів по комунікаціях супротивника. Підсилилися диверсійні дії на залізничних лініях, особливо навколо таких вузлів, як Ковель, Шепетовка. Здолбунов і ін. Виділялися великі сили для організації груп підривників і систематичного проведення диверсій. Партизани як і раніше підривали ешелони, залізничні полотнини, мости. У тих районах, де наставали радянські війська, партизани не до кінця руйнували мости і транспортні спорудження, щоб їхній легко можна було відновити. У результаті диверсій пропускна здатність на головних напрямках залізничних ліній Ковельського вузла узимку і навесні 1944р. Скоротилася в 3-4 рази.
В Львівській області широко розгорнуло свою диверсійну діяльність з'єднання И.А.Артюхова ім. С.М.Будьонного, з'єднання Б.Г.Шагина.
Партизани всіляко заважали підтягувати резерви і робити перегрупування військ супротивника, організовано відходити його частинам, будувати і займати оборонні рубежі, зривали вивіз у германію людей, матеріальних цінностей.
Збільшувалася кількість засилаються на окуповану територію розвідувальних і диверсійних груп як УШПД, так і його представництвами на фронтах. Партизанські розвідники працювали в апараті рейхскомиссариата й інших окупаційних органах. Так, важливі дані повідомила розвідниця з з'єднання В.П.Чепиги Д.С.Бойко; розвідувально-диверсійний загін С.И.Ксензова, у Львові діяла розвідувально-диверсійна група на чолі з Н.И.Кузнєцов, що знищила ряд фашистських офіцерів і поліцейських чиновників(віце-губернатор дистрикту "Галичина" О.Бауэр, підполковник авіації Петерс і ін.)
9 березня 1944 р. У сутичці з військом Бандери легендарний розвідник Н.И.Кузнєцов загинув. На Одеському суднобудівному заводі працювала законспірована диверсійна група на чолі м Н.А.Гефтом, що організовувала диверсії на судах.
За 7 місяців 1944р. Від розвідки було отримано 1157 достовірних повідомлень, що в 7 разів більше, ніж за весь 1942р.
У південних районах України і Криму успішно діяли партизанські групи Н.А.Сухова, Ф.Т.Ілюхіна, М.Я.Снесова.
У 1944р. Стали ширше практикуватися глибокі рейди великих партизанських формувань по тилах ворога, у яких сполучалися партизанський маневр і усі форми бойової і диверсійної діяльності. Рейди планувалися УШПД.
На початку лютого 1944 р. почався складний і тривалий рейд з'єднання М.И.Шукаева і И.М.Іванникова. За 2 місяці по Ровенської Тернопільської областямям з'єднання пройшло близько 1 тис. км, провело 30 боїв з фашистами, розгромило 7 штабів ворожих військових частин. Наприкінці травня з'єднання завдало нищівного удару по фашистах у районі нафтопромислів Дрогобича і Борислава. Коли Львів і Дрогобич були звільнені, з'єднання продовжило рейд на території Польщі і далі Чехословакии.
Безупинними боями супроводжувався рейд по західних областях з'єднання ім. С.М.Будьонного під керівництвом И.А.Артюхова і И.П.Михайлова. В одному з боїв проти каральної експедиції частина з'єднання, що прикривала відхід основних сил, билася до останнього патрона і потім партизани підірвали себе разом з фашистами.
Усього в 1944р. у