усувалися під керівництвом М.Г. Зубарева.Конструкція тягача зазнала кардинальних змін. Він отримав закриту кабіну та вантажну платформу. Кабіна тягача була частково уніфікована з автомобілем ЗИС-5, однак місце механіка-водія як і на танку Т-24 залишилося праворуч від поздовжньої вісі. У дерев'яній вантажній платформі з трьома відкидними бортами, тентом, який встановлювався за потребою, та двома поперечними сидіннями могли розташовуватися 12 чоловік. Крім того, розміри платформи дозволяли перевозити боєкомплект артилерійської системи, яка буксується. Він мав ще низку вдосконалень.Уперше у вітчизняній практиці на тягачі було встановлено тягову лебідку, потужністю 10 тисяч кілограм сил та робочою довжиною 30 метрів. Лебідку було розташовано у середній частині рами за коробкою передач. Вона мала спеціальну муфту, яка захищала її від перевантажень.При створенні тягача широко застосовувалися елементи ходової частини танка Т-24. Ходова частина тягача складалася з двох спрямовуючих та ведучих коліс і восьми балансирних теліжок з пружними амортизаторами.Машина вийшла дуже вдалою. У квітні 1934 року почалося виготовлення установочної партії з 50 тягачів. Починаючи з 1935 року на ДХПЗ почалося серійне виготовлення "Комінтернів". Кожного місяця завод виробляв 25 - 30 машин.
Військові випробування вдосконаленого тягача "Комінтерн" проводилися з серпня по листопад 1937 року. Випробування показали, що в цілому машина відповідає вимогам щодо буксування артилерійських систем калібру до 152 міліметрів. Тягач масою 10,5 тон мав непогану прохідність по м'якому ґрунту. Він долав підйом крутизною до 34 градусів, а з причепом - до 16 градусів. Міг рухатися по косогору з уклоном 19 градусів. З легкістю брав рів завширшки до 1,3 метрів та ескарп з висотою стіни близько 0,7 метрів. Тягач долав брід глибиною до 0,75 метрів.Однак у ході випробувань були виявлені окремі вади. Так, наприклад, тягач мав відносно вузьку колію, внаслідок чого був нестійкий у поперечній площині. Крім того, швидко зношувалися зубці ведучих коліс, внаслідок чого спадали гусеничні стрічки. Недостатньо міцним був первинний вал коробки передач. Більшість з цих вад було усунено під час серійного виробництва.Артилерійський тягач "Комінтерн" серійно виготовлявся до 1940 року, поки його не змінив досконаліший артилерійський тягач "Ворошиловець". За час виробництва було зібрано 1798 тягачів, які широко використовувались як в армії, так і в народному господарстві. До лав Червоної армії було передано 1712 тягачів. В артилерійських частинах РГК13 нараховувалося близько 1017 тягачів" Комінтерн". Вони використовувалися для буксування всіх типів гармат калібру від 122 до 152 міліметрів, а іноді і 203-мм гаубиць Б-4, які мали гусеничний хід. "Комінтерни" широко застосовувалися у війні. На початку 1945 року у лавах діючої армії нараховувалося 568 тягачів "Комінтерн". На жаль, до нашого часу не збереглося жодного тягача "Комінтерн".
Висновок
Неприємною несподіванкою для іноземних військових спостерігачів був показ нової бойової техніки на військовому параді 7 листопада 1931 року на честь 14-ї річниці Жовтневої соціалістичної революції у Москві. Серед нових зразків військової техніки вперше було продемонстровано нові середні, а за тодішньою класифікацією - маневрені, танки Т-24, які були виготовлені на Державному Харківському паровозобудівному заводі - ДХПЗ. Грізні бойові машини плавно рухалися по Червоній площі столиці. Присутні тоді на параді керівники оборонної промисловості, командири РСЧА, інженери та конструктори, які брали участь у створенні цього танка, навіть гадки не мали про те, що усього за десять років по тому з цієї самої площі прямо в бій підуть усесвітньо відомі середні танки Т-34. За ці десять років українські танкобудівники пройдуть нелегкий шлях від перших, зібраних в кустарних умовах дослідних зразків танків, до серійного виробництва кращого танка Другої світової війни. Але до цього було ще дуже далеко.Наприкінці 20-х - початку 30-х років минулого сторіччя вітчизняне танкобудівництво знаходилося у стадії формування. Розроблялися його основні концепції, готувалися конструкторські та виробничі кадри, створювалися нові, оригінальні конструкції. Серед них і маневрені танки Т-12 та Т-24. Вони несли на собі печатку пошуку - оцінювалося оптимальне співвідношення таких показників, як бронювання, озброєння, швидкість, маневреність та інші. Відпрацьовувалися різні варіанти силових установок і трансмісій, підвісок та гусеничних ланцюгів, відпрацьовувалися різні варіанти і схеми розташування озброєння. Все виготовлялося вперше. Тому отримати досконалі конструкції було дуже важко, а точніше зовсім неможливо.Характерними вадами перших вітчизняних танків були часті поломки моторно-трансмісійної групи та ходової частини, важкість виготовлення, обслуговування та ремонту. Перші вітчизняні танки не користувалися особливою повагою ні у танкістів, ні у виробників танків. Однак перші проекти танків та бажання налагодити їх серійне виробництво надали можливість накопичити попередній досвід, який став основою для проектування та виготовлення наступних, більш удалих та досконалих зразків.Крім того, на базі перших серійних танків Т-24 було створено артилерійський тягач "Комінтерн", який справедливо вважався одним з кращих середніх артилерійських тягачів тридцятих років. Завдяки йому вдалося різко підвищити оперативну і тактичну рухомість артилерійських частин.
Використана література
1 Вараксин Ю.Н., Бах И.В., Вигодский С.Ю. Бронетанковая техника СССР (1920-1974). - М.: ЦНИИ информации, 1981.
2 Вознюк В.С., Шапов П.Н. Бронетанковая техника. - М.: Изд-во ДОСААФ СССР, 1987.
3 Евсеев Л. Историческая серия ТМ - "Комунар" //Техника молодёжи. - 1975, № 5.
4 Жолтов И., Павлов И., Павлов М. Танки БТ. Часть 1// Приложение к журналу "М-ХОББИ". - М.: "Армада", 1998.
5 Карпенко А.В. Обозрение отечественной бронетанковой техники (1905 - 1995 гг.). - С.-Петербург: Невский бастион, 1996.
6 Мостовенко В.Д. Танки. Издание второе,исправленное и дополненное. - М.: