із цією картою виявилось досить, щоби зробити висновок про те, що не дивлячись на доволі дрібний масштаб, вона своєю точністю та інформативністю вигідно відрізняється від усіх відомих нам російських карт регіону, створених до 1769 року (Рис. 1).
Як бачимо, цей картографічний документ сам по собі є доволі цікавим джерелом з історії усього Північного Причорномор’я, оскільки на ньому, крім інформації стосовно античної та середньовічної географії, що досліджена Ш. де Пейсонелем у тексті книги [22], одночасно нанесена ситуація, яка відповідає саме середині ХVIII ст. З неї звернемо увагу на Дніпровські пороги, Нову Запорозьку Січ (Poutcal), місця розташування ногайських орд, хоча на карті позначена також ціла низка населених пунктів та фортець, а також велика кількість річок, островів, заток та ін. Однак, на жаль, детальний аналіз змісту цієї карти забрав би занадто багато місця, а також викликав необхідність залучення знавця тюркських мов та фахівця з топонімії.
Таким чином, викладені у цій статті факти дают нам повне право стверджувати, що французький дипломат та вчений Клод Шарль де Пейсонель дійсно був непересічною постаттю в історії усього Північного Причорномор’я. Ми сподіваємось, що наша робота не тільки послугує для увічнення його імені і в нашій країні, а найголовніше – дасть поштовх для того, щоби до його творчого спадку звернулись фахівці з самих різних галузей історичної та географічної науки.
Література
1. Андреєва С.С. Матеріали з історії Південної України ХVIII cт. у фондах Архіву зовнішньої політики Російської імперії // Південна Україна ХVIII-XIX століття: Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України. - Вип. 7. - Запоріжжя: РА Тандем-У, 2003. - С. 7-34.
2. Бойко А.В. Французька історіографія XVIII століття у дослідженнях з історії запорізького козацтва // Проблемы историографии и источниковедения Запорожского казачества. - Запорожье, 1992. - С. 19-23.
3. Бойко А.В. Джерела з історії Південної України останньої чверті ХVIII ст в архівосховищах Москви та Петербурга: Покажчик справ. - Запоріжжя: Тандем-У, 1996.
4. Боровой С.Я. Франция и внешнеторговые операции на Черном море в последней трети XVIII – начале XIX в. // Французский ежегодник за 1961 год. - М., 1962. - С. 496-506.
5. Броневский С.М. Новейшие географические и исторические известия о Кавказе. Извлечение по Центральному и Северо-Западному Кавказу. - М., 1823. (репринтне вид.: Нальчик, 1999).
6. Вінтоняк О. Україна в описах західноєвропейських подорожників другої половини ХVIII століття. - Львів-Мюнхен, 1995.
7. Грибовський В.В. Ногайське козацьке військо: передумови і процес формування // Південна Україна ХVIII-XIX століття: Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України. - Вип. 6. - Запоріжжя: РА Тандем-У, 2001. - С. 151-171.
8. Грибовський В. До питання про походження і час зосередження ногайців у Північному Причорномор’ї // Матеріали перших Новицьких читань. - Запоріжжя, 2002. - С. 133-136.
9. Історія Хаджибея (Одеси) 1415-1795 рр. в документах / За ред. Т.Г.Гончарука. - Одеса: АстроПринт, 2000.
10. [Клеєман Н.Е.] Клееманово путешествие из Вены в Белград и Новую Килию. - С.-Пб., 1783.
11. Корсакова Н.А., Науменко В.В. Е.Д.Фелицын – летописец земли кубанской // Российские исследователи Кавказа (Сер. «История, археология, этнография). - Вып. 19. - Краснодар, 1999.
12. Мейер А. Повествовенное, землемерное и естествословное описание Очаковская земля, содержащиеся в двух донесениях. - С.-Пб., 1794.