Племенні об’єднання на Україні
В епоху, в яку жили неандертальці, відбулось остаточне становлення людини. Близько 35 тис. років тому з'явились їхні нащадки, що вже нале-жали до сучасного типу - «людини розумної». В Європі їх ще називають кроманьйонцями, за назвою грота Кро-Маньйон (Франція), де вперше було знайдено п'ять кіс-тяків цього типу разом із кам'яними знаряддями праці та просвердленими раковинами. Фізичною будовою кроманьйонець нічим істотно не відріз-нявся од сучасної людини.
Техніка виготовлення знарядь праці й госпо-дарство кроманьйонців досягли вищого, ніж у неандертальців, ступеня розвитку. Вони вигото-вляли різноманітні знаряддя з каменю та кістки, прикраси, статуетки, що нагадують людину, фігури тварин. Основним джерелом добування їжі було полювання на великих тварин — мамон-та, зубра, бізона, носорога, печерного ведмедя. Мисливська зброя стала досконалішою — з'яви-лися дротики, гарпуни, списокидалки.
Кроманьйонці й далі споруджували житла на кшталт чуму чи яранги, а також землянки й напівземлянки. Як будівельний матеріал викори-стовувалося дерево (жердини), кістки й шкури великих тварин. Так, на будівництво трьох жител й обладнання багаття в поселенні біля Межиріч на Середньому Дніпрі (Черкаська обл.) було використано 1753 кістки мамонта. Підраховано, що для спорудження цих жител потрібно було забити 110 мамонтів.
У цю ж епоху склався родовий лад і відбула-ся племінна організація суспільства. Виникли давні форми релігійних вірувань: анімізм — культ предків і вшанування померлих; магія — віра в те, що заклинаннями та обрядами можна вплинути на хід подій; тотемізм — віра в спіль-ного для конкретного колективу предка зі світу тварин чи рослин; фетишизм — поклоніння предметам неживої природи.
Якраз у цю добу почався й процес виникнен-ня рас — європеїдної, негроїдної та монголо-їдної. Давні раси менше відрізнялись одна від одної, ніж сучасні, — вони мали яскраво виражені риси походження від єдиного людського типу.
По закінченні останнього льодовикового періоду (14-12 тис. років тому) кліматичні умови Євразійського материка зазнали значних змін. Льодовий покрив танув і поступово відступав у межі своєї первісної появи в північних широтах. У результаті потепління складалися ландшафт-но-географічні зони, близькі до сучасних. Змі-нився рослинний і тваринний світ.
На територіях, де раніше був степ, тундра чи льодовик, виросли ліси. Зникли мамонти, шерстисті носороги й інші тварини, котрі були головним об'єктом полювання та джерелом їжі в попередні часи. Ліси заселили північний олень, лось, кабан, бурий ведмідь, вовк, лисиця, бобер, и а степи — бик, кінь, антилопа-сайга й інші су-часні тварини.
Почалася нова епоха, що дістала назву «се-редній кам'яний вік» — мезоліт. Умови життя людей, зокрема, добування ними їжі, різко зміни-лися, що стало поштовхом до виготовлення складніших знарядь праці. Були створені вироби для обробляння дерева — долото, сокира, тесло; нові знаряддя з кістки та дерева (ножі, кинджали, списи) з ріжучими крем'яними пластинами. Також було зроблено важливе відкриття досить склад-ного для того часу механічного знаряддя — лука.
Великі родові колективи мисливців на мамон-тів і бізонів змінилися відносно невеликими група-ми мисливців. Озброєна луком і стрілами людина тепер мала більшу самостійність і можливість по-лювати сама. З луком і стрілами вона навчилася забивати тварин на відстані, а дичину — на льоту.
Крім мисливства, одним із основних занять стає рибальство. В цей час були винайдені різно-манітні пристосування для лову риби — гачки, сіть із поплавцями, складна система загородок на ріках та озерах, а також човни, видовбані з цільних стовбурів дерев, та весла. Важливого значення набуло збирання річкових і морських черепашок, їстівних рослин та ягід. Домашньою твариною став собака — віднині постійний супутник людини.
На відміну од попередніх часів, за доби мезо-літу почали ховати померлих уже не серед живих, тобто на території стоянок, а за їхніми межами — на давніх родових чи племінних могильниках. Так, у Дніпропетровській області досліджено три мо-гильники біля Волоського та Василівки, на яких виявлено близько 90 поховань. Більшість захоронених — особи чоловічої статі, покладені в моги-ли на боці. Серед останків померлих знайдено стріли й навіть наконечник дротика (деякі з них застрягли прямо в кістках), а на деяких черепах є вм'ятини від ударів. Усе це свідчить про те, що тут були поховані члени роду або племені, котрі заги-нули під час сутичок. Деталі обряду поховання, зокрема, орієнтація померлих, вказують на те, що люди епохи мезоліту поклонялися, мабуть, небес-ним світилам, передусім — сонцю.
Поширення мисливства й збільшення кіль-кості населення зумовили певне порушення еко-логічного балансу. Внаслідок цього в багатьох регіонах склалася ситуація, названа кризою мисливського господарства. Присвоюючі форми господарювання поступово вичерпували себе, а тому їм на зміну йшли відтворюючі форми. Це відбулося вже в епоху неоліту, коли стародавнє населення України досягло нового ступеня свого культурно-історичного розвитку.
В неоліті, або новому кам'яному віці (VI-III тис. до Н.Х.), приручаються всі основні види до-машніх тварин, виникає примітивне землеробст-во. Але присвоюючі форми господарювання, особливо в лісовій зоні, ще довго відіграють важ-ливу роль у життєдіяльності тогочасного насе-лення. Лісові племена так званої «культури ямко-во-гребінцевої кераміки» аж до кінця неоліту (як і в попередні часи) існували тільки за рахунок мис-ливства, рибальства та збирання ягід. У поліській зоні особливого значення набуває рибальство, яке стає визначальною формою господарювання. А в південному й південно-західних регіонах, на-приклад, у населення культури лінійно-стрічкової кераміки, основне місце належало вже примітив-ному землеробству та скотарству.
Відмінності в характері господарювання в різних регіонах України, на думку Д.Телегіна, свідчать про нерівномірність історичного