видання богословських та релігійно-моралізаторських книг, звертаючи особливу увагу на запити й потреби парафіяльного духовенства. Серед видань такого типу виділяються "Богословія нравоучителная" з додатком "Лексикона сиріч словесника словенского" церковнослов’янсько-польського словника (сім видань), книга священика Йосифа Торжевського "Образ примиренія грішнаго человіка c Богом" (1756 р.), "Народовіщаніє..." (1765, 1768, 1778 рр.) 132, книга Федора Басарабського "Письмена си єсть начатки догмато-нравоучительния богословії образом народовіщанія" (1771 р.), "Сімя слова Божія на ниві сердец... человіческих сіяного, си єсть... на неділи... і праздники... поученія от іноков Почаєвского монастиря із различних авторов давнійших же і настоящо проповідовавших собранная і простим язиком, простійшаго ради іже по весех народа, сложенная" (1772, 1781 рр.), "Енхиридіон о священстві" — переклад італійського твору за його латинською версією (1784 р.), перекладені і відредаговані Юліяном Добриловським "Науки парохіялнія на неділи і свята урочистая... на простий і посполитий язик руський преложенния" (1789, 1794 рр.) *, "Слово о святом соєдиненії" єпископа мукачівського Михайла Мануїла Ольшавського (1769 p.) 133. Про популярність катехитичних видань і посібників для проповідників свідчать їх передруки. 1764 р. у Почаєві вийшло з благословення протоархимандрита василіян Гната Білинського друге церковнослов’янське видання знаменитої книги святого Фоми Кемпійського "О подражаніи Христу" — передрук з виданого в 1647 р. у Дяльському монастрі (Румунія) перекладу, здійсненого Орестом Настурелом. Характерно, що виданий унійною друкарнею переклад твору західного богослова незабаром був переписаний і відредагований російським православним священиком — протопопом Стефаном Свєтлим-Забєлкіним.
Як бачимо, представники конфесій, які в публічному житті декларували свою непримиренність, цінували релігійно-культурницьку працю одні одних. Друкарня Почаївського монастиря видавала і матеріали, пов’язані з життям василіянського чину (постанови конґрегацій, каталоги монахів) і його колегіумів (повідомлення про екзамени, тези диспутів, програми вистав, посібники тощо). Обслуговували почаївські майстри і потреби Луцької єпархії, зокрема, друкували єпископські листи і статути церковних братств.
Цікавою сторінкою історії Почаївської друкарні є її внесок у дальший розвиток нотодрукування. 1750 р. у Почаєві перевидано за супрасльським друком 1697 р. "Послідованіє постригу в малий іноческий образ і в великий", в якому тропар "Обятия отча" супроводиться нотами (З.І., 1704), а близько 1773 Почаївська друкарня видала збірник духовних пісень з нотами про Богородицю в чудотворній Почаївській іконі, св.Варварі та ін. 135 1766 р. у Почаєві видано нотний Ірмологіон, відредагований порівняно з львівським першодруком 1700 р. і доповнений нотною азбукою (перевидано в 1775 і 1794 рр.) і Осмогласник (перевидано 1793 р.).
У ряді почаївських друків, особливо другої половини XVIII ст., впроваджувалася мова, близька до народнорозмовної. Нею, зокрема, надруковані два видання, високо оцінені І.Франком, — порадник про засади чемної поведінки для молоді ("Політика свіцькая", 1770 р.) і господарський порадник І.Ленкевича ("Книжиця для господарства...", 1788 р.).
Опубліковано також ряд духовних пісень та віршів кирилицею і латинкою. Особливо популярною стала збірка духовних пісень "Богогласник", видана 1791 р., але датована попереднім роком (З.І., 3510) 138. Хоч видавцями і упорядниками були монахи-василіяни, вони опублікували, поряд з віршами і колядами василіянських поетів, і твори православних авторів — Дмитрія Ростовського (Дмитра Туптала), Георгія Кониського та інших.
Крім українських кириличних друків, Почаївська друкарня видавала праці українських авторів польською та латинською мовами, приймала замовлення окремих польських письменників на друкування їхніх творів. Слід згадати публікації історичних документів, польські переклади творів Ціцерона та Саллюстія, підручники з фізики Ф. Шашкевича та геометрії Т. Свіжавського, курси риторики латинською мовою. Особливо варто відзначити твори Тимофія Щуровського "Poesis didactica" 1771 р. (виклад прозою і віршами деяких питань теології та натурфілософії) і "Etnologia czyli nauka dla mіodzieїy szkolnej" 1772 p. (містила віршовані "Передмову мудрості з умілістю" та "Етику" і прозову "Розмову про мету людського щастя").
Значна частина почаївських польськомовних і латинських друків тематично пов’язані з культурою і церквою українців та білорусів східного обряду. Частка латинських та польських друків у Почаївській друкарні (42% за назвами) була меншою, ніж у друкарні Супрасльського василіянського монастиря (50%) 139. За обсягом взагалі переважали церковнослов’янські та кириличні друки.
1781 р. префект друкарні Спиридон Коберський отримав дозвіл луцького єпископа Кипріяна Стецького на друк книг для російських старообрядців, і в листопаді наступного року друкування їх почалося під наглядом Феофілакта Терентьєва, що прибув зі старообрядницького посаду Клинців (тоді — на півночі Чернігівщини, тепер Брянська обл. Росії). Замовник — купець з Клинців Василь Железніков, який навчився друкарського ремесла у Почаєві, встановивши контакти з фахівцями з інших міст (так, у Ямполі він наймав ґісерів — ливарників шрифту), відкрив разом зі своїм батьком Яковом і купцем Дмитром Рукавішниковим друкарню у Клинцях 140. У другій половині 80-х рр. на деякий час співпраця Почаєва зі старообрядцями припинилася, але в середині 90-х рр. для них надруковано Пандекти і Тактикон Никона Чорногорця; конкретний замовник у цьому випадку невідомий. Дослідниками зафіксовано не менше 30 (за іншими даними — 41) старообрядницьких почаївських друків, часто з неправдивою датою видання. На оформленні деяких з них позначився вплив українського друкарства. Пізніше, на початку XIX ст., книги з вказівкою на Почаїв як місце друку видавала клинцівська друкарня Акіма Карташова.
З інвентаря Почаївської друкарні видно, що в ній вже на самому початку працювало три верстати (з них два нові) з усім інструментом, численні шрифти, матриці й обладнання для виготовлення шрифту, "повна скринька" дереворитних дощок, палітурна майстерня.
Префектами (керівниками) Почаївської друкарні в 1739-1741 рр. були монахи Адріян-Антон Громачевський, наприкінці XVIII ст. Спиридон