брав участь в облозi полякiв пiд Пiдгайцями.Пiдчас турецького походу на Польщу 18 липня 1672р Дорошенко погромив польське вiйсько пiд Четвертинiвкою , недалеко Богота; <<не пам’ятаю бiльшоi втрати i збентеження >> писав польськтй офiцер що був у цiй битвi . Потiм разом iз

турками , ходив пiд Львiв i брав участь в облозi мiста.

Але хоч у рiзних походах виявив вiн талант полководця , то не змiг перебороти безладдя на Украiнi .На короткий час опанував був Лiвобережжя, але не знайшов там тривкого признання . На правобiчнiй Украiнi пошкодили йому турки своею нелюдяною поведiнкоюю У завзятiй розпучливiй боротьбi вiн тратив мiсто за мiстом, врештi опинився в самому

Чигиринi i остаточно мусiв скласти булаву 1676р.

Занепад козаччини на Правобережжi. Пiсля Дорошенка козацьке вiйсько на правому боцi Днiпра немогло вже пiднятися до вищого розвитку.

Турки видвигнули на гетьмана знову Юрiя Хмельницького (1677-1681р ),

що приняв титул<<сарматського князя Малоi Росii-Украiни>>.Вiн двiчi вiдправлявся на Чигирин , 1677 i 1678, але здобути батькiвськоi столицi не змiг –i мусiв резидувати в мiстечку Немировi .Не вмiв вiн зеднати собi украiнського населення та його вiйсько складалося здебiльшого з найманих ватаг – волохiв , татар i туркiв .

Ще менше значення мали гетьмани з польськоi руки .Остап Гоголь (1674-1679р), колись полковник Богдана Хмельницького , здобув собi признання тiльки на Полiссi .Степан Куницький(1683-1684р), галицький шляхтич , уславився смiливим походом проти туркiв на Дунаi 1683р ,але утратив багато вiйська й козаки засудили його на смерть.

В 1685 р польський уряд , приготовляючи вiйну з турками , дозволив на вiднову козаччини.Новий гетьман Андiй Могила (1684-1686р), не мав нiяких

Квалiфiкацiй i значiння , але мiж його полковниками знайшлося кiлька добрих органiзаторiв i полководцiв , що занялися новою органiзацieю вiйськових сил. У Богуславi пробував наказний гетьман Самусь Iванович, вiдомий iз походiв на туркiв , у Корсунi – Захар Iскра ;у Брацлавщинi-Абазин; у Хвастовi – найбiльш заслужений iз усiх Семен Гурко-Палiй.Коза-

ччина за кiлька рокiв зросла в силу i почала займати щораз бiльшi простори . Почалися перепалки польською шляхтою , а коли Польща захотiла цiлком покасувати козаччину, вибухло повстання 1702р i вiдверта вiйна з поляками.Козаки добули Бiлу Церкву , де польська залога була ще вiд часiв Тетерi , Бердичiв , Немирiв, i iншi фортецi . Повстанцi змагалися до того , щоб опанувати цiлу давню козацьку територiю аж по Случ , а потiм сполучитися з лiвобiчною Украiною.Палiй здавна вiв переговори з Мазепою i 1704р правобiчна козаччина признала владу Мазепи як гетьмана всiei Украiни. Але Москва вважала Палiя для себе небезпечним . Мазепа мусiв його увязнити й цар Петро заслав його на Сибiр .Правобiчнi полки утрималися в едностi з Гетьманщиною аж до 1711р , коли у прутському мирi Петро зрiкся правого боку Днiпра. Тодi правобiчне вiйсько перенесено на правобережжя ; а правобiчну Украiну опанували полякию.

Новi спроби вiдновити козацьке вiйсько на правобiчнiй Украiнi проявлялися пiдчас гайдамацьких рухiв .В 1734 р пiдчас походу лiвобiчних

козацьких вiйськ проти польських конфедератiв , на Брацлавщинi й на схiдньому Подiллi зiрвалося народне повстання , в якому визначився особливо полковник Верлан ; скрiзь творилися на козацький лад сотнi В 1750 i 1760 р гайдамаччина зривалася кiлька разiв , а до найбiльшого вибуху прийшло 1767р.Народнi ватаги опанували тодi значну частину Киi-

вщини , особливо ж околицi Гуманя , Чигирина , Бiлоi Церкви й Радомишля. Повстанцiв рахували на кiлька тисяч , але вони рiдко творили бiльшi загони як 300-400 людей. Значнiшi сили зiбрав тiльки Максим Залiзняк , який i уживав титулу гетьмана.Востанне гайдамацький рух проявився 1788р пiдчас т.зв.<<волинськоi тривоги>>.

Розвиток вiйська на Лiвобережжi. Коли на правобережжi козаччина все бiльше занепада , лiвобiчна Украiна досить скоро перемогла безладдя й дiйшла до кращоi органiзацii.Днiпро заслонював ii вiд заходу , на цiй межi

Стримувалися польськi походи . Татари забiгали тут рiдше , нiж на Правобережжя , турки нiколи не сягнули у своiх завоюваннях. Населення було густе бо iз равого боку тиснулися туди втiкачi;тут розвинулося високо господарство i настав добробут.Лiвобережна Украiна була залежна вiд Московщини , але в першi десятилiття московська влада трималася ще правних форм i не мiшалася занадто у внутрiшне життя краiни.Серед таких вiносин i козацьке вiйсько не занепадало, а поступало вперед у своiм розитку.

Рiвночасно з Тетерою гетьманував на лiвобережжi Iван Брюховецький (1663-1668р) . Вiндобув булаву завдяки чернi , яку вмiв зедати собi cвоею красномовнiстю й демагогiею .У полiтицiбув дуже необережний , довiряв цiлком Московщиннi й погодився на те щоб на Украiнi стояло залогами 11500 московського вiйська,i то на утриманнi украiнського скарбу. Позитивною стороною його дiяльностi було, те що вiн упорядкував вiйськовий скарб , покасував усякi самовiльнi реквiзицii, й установив постiйнi податки на утримання вiйська .В боротьбi з Тетерою й польським вiйськом 1663р показався добрим полководцем , очистив остаточно Лiвобережжя вiд ворожих вiйськ i заняв частину Правобiчноi Украiни. У лютому 1668р вiн несподiвано повернувся проти московських залог i при силував iх уступити з Украiни. Повстання було переведене так зручно i так складно , заскочило москалiв , що вони майже без опору покинули Украiну це також доказ талановитосi Брюховецького. Але загинув