Його наслiдники Демян Многогрiшний (1668-1389р) та Iван Самiйлович (1672-1689р) мусiли наново прийняти московський протекторат , хоч на лекших умовах , бо московськiзалоги на Украiнi зменшено й гетьманський уряд мав бiльшу свободу рухiвю. Многогрiшний хоч без ширшоi освiти, був дуже енергiйний i консеквентний , старався високо поставити авторитет гетьмана так , що старшина закидала йому абсолютизм. Також прикладав велику вiн вагу до дисциплiни у вiйську , гостро карав i рядових козакiв козакiв i так само старшину .<<Поки я гетьманом , поти буду усмирювати самовiльникiв, кiлько в мене сили >>,заявив вiн полковникам . Вiн тримав при собi вiддiл чужоземного вiйська ,а на радi у Глуховi 1669р утворив окремий полк вiйська , що мав поповнити службу безпеки т.зв. компанiйцiв

Для розвитку вiйська мало значення й те , що тодi вперше утворено на Гетьманщинi почти.

Самiйлович дiйшов до булави як проводир старшинськоi олiгархii , що усунула Многогрiшнього.Але у своiй полiтицi вiн iшов шляхом свого попередника , а власне змагав до сильноi влади гетьмана над вiйськом .I хоч у соцiальних справах годився зi старшиною , то як керманич держави ,

був неуступний i переводив на свою руку те , що вважав за конечне з державного погляду.Так , проти рiшень ради , вiн утримав дальше наймане ,

<<oхотне>>вiйсько ; так само завiв новi податки на вiйськовi потреби. Вiн утутворив також формацiю бунчукових товаришiв , почесний вiддiл при боцi гетьмана , де вiйськову службу поповнили сини старшин , що згодом займали вищi вiйськовi уряди. Самiйлович змагав до обеднання цiлоi Приднiпровщини пiд своею булавою , успiшно реалiзував з Дорошенком , остаточно перетягнув на свою сторону правобiчнi полки i приняв титул гетьмана обидвох сторiн Днiпра. Сильно офортифiкував Чигирин двiчi обороняв перед турками , яких привiв Юрiй Хмельницький . А потiм, як довелося внаслiдок мирових умов , залишити Правобережжя , вiн умiло перевiв тамошне вiйсько й населення на свою сторону. Поборював сильно автономнi змагання Запорозькоi Сiчi , обсадив своею залогою Кодак i старався утримати Запорiжжя пiд cвоiм наглядом.

У травнi 1687р з наказу царя , Самiйлович вiдправився разом iз московським вi йськом на Крим. Козацького вiйська було 20000 наказним гетьманом назначено гетьманового сина Григорiя . Вiйська пiшли на низ Днiпра , перейшли Кiнськi Води й увiйшли у Великий Луг . Але татари запалили степ i щерез те треба було вертатися назад . Московський воевода , князь Голiцин ,зробив виновником невдачi обох Самiйловичiв ;

гетьмана зсином ув’язнили й заслали на Сибiр.

Лiтература : “IСТОРIЯ УКРАIНСЬКОГО ВIЙСЬКА”

ВИДАННЯ : IВАНА ТИКТОРА. ЛЬВIВ 1936.