РЕФЕРАТ
на тему:
“Походження Русі і її назви”
1. Походження Русі
Зараз у науці нема єдиної думки щодо походження Дав-ньоруської держави — Київської Русі. Існує декілька теорій.
1. Норманська теорія, її започаткували німецькі вчені Г. Баєр та Г.Міллер, які працювали в другій половині XVIII ст. в Російській Академії наук.
«Норманісти» наголошують, що східні слов'яни були нездат-ні без зовнішньої допомоги створити свою державу, а варяги (нормани) відіграли вирішальну роль у створенні Київської дер-жави. Слово «Русь» походить від фінської назви шведів «Ruotsi».
2. За хозарською теорію поляни є не слов'янами, а різно-видом хазарів. Модель влади, яка існувала в Хозарії. Там вод-ночас правили два царі — цар по крові (хакан каган), та його «заступник» (хакан-бек). Тогочасні візантійські та арабські джерела згадують Аскольда з титулом хакана.
3. Панюркська теорія, за якою слово «Русь» походить від іранського і означає — світлий та належить іраномовним ме-шканцям одного з регіонів Середнього Подніпров'я.
4. Теорія природно-історичного (автохтонного розвитку). Прибічниками цієї теорії були і видатні українські історики В. Антонович, М. Грушевський та інші. Прихильниками цієї теорії стверджують, що у східних слов'ян існували політичні та соціально-економічні передумови для створення своєї дер-жави: високий рівень розвитку виробничих відносин, існува-ла майнова диференціація, відбувалося захоплення старійши-нами общинних земель, багаточисельні військові походи, результатом яких була велика кількість здобичі. Основними джерелами є літопис «Повість врем'яних літ», який розпові-дає про правління князя-слов'янина Кия (кін V — поч.УІ ст.) та хроніка «Бертинські аннали».
Перші три концепції, хоч і мають під собою певну факти-чну основу (варязьке походження багатьох руських князів, правління двох князів одночасно, різні варіанти походження слова «Русь» тощо), але ігнорують повністю ту обставину, що державність — це результат тривалого соціально-економічно-го і політичного розвитку, її не можна принести ззовні. Тому чимало вчених схиляється до думки, що Київська Русь утво-рилася на власній основі внаслідок тривалого процесу первіс-нообщинного ладу та формування класового суспільства у схі-дних слов'ян. Розвиток феодальних відносин, а також переростання органів племінного управління в державні органи сприяли перетворенню союзів племен у «княжіння» дер-жавного типу.
Київська Русь об'єднувала фактично всіх східних слов'ян і була найбільшим державним утворенням у тогочасній Євро-пі, її кордони простягалися від Ладоги й Білого моря до Чор-ного та від Карпат до верхів'їв Волги. Територія становила 1,1 млн. км2, населення — приблизно 5 млн. Найбільше місто — Київ, 50 тис. мешканців. Київська Русь була державним об'єднанням більш ніж 20 різних племен і народностей. Вона утворилася як велика середньовічна держава. Поряд з нови-ми формами суспільного життя у слов'ян зберігалося чимало пережитків: повинності селян обмежувалися сплатою дани-ни, скликалися народні збори — віче, для захисту держави збиралося народне ополчення. Існував звичай кровної помсти за вбитих родичів.
Проте зі зміцненням слов'янської держави прискорювався процес відмирання залишків первісних форм суспільного життя, розвиток соціальних відносин. Спираючись на постій-ні озброєні загони-дружини, князь у вирішенні питань дер-жавного життя не зважав на віче, а скликав раду бояр. Суд став князівським. Князь та бояри захоплювали общинні зем-лі, силоміць примушували селян-смердів не лише платити данину, а й відробляти певні дні в їх. господарствах. Крім цього, селяни мусили за наказом князя брати участь у війсь-кових походах для завоювання нових земель і відсічі нашес-тям кочівників зі сходу.
Київська Русь — ранньофеодальна монархічна держава. Київський великий князь зосереджував всю владу в своїх ру-ках (судову, адміністративну, воєнну), вважався верховним власником усіх земель і уособлював державну владу. У зале-жності від нього перебували місцеві князі й бояри, які воло-діли князівствами і удільними вотчинами. Дрібніші феодали, що, в свою чергу, перебували у залежності, були власниками менших міст чи окремих сіл.
Нижчий щабель цієї ієрархії займали виробники-селяни, об'єднані у сільські територіальні общини. Основною катего-рією населення були феодально залежні смерди. Смерди, ко-трі сплачували данину, належали до общини, на яку поши-рювалася влада феодала. Існували різні форми залежності — закупи (селяни, які потрапили у залежність через позику, коли віддавали або відробляли, то ставали вільними); рядовичі (селяни, які уклали договір і таким чином потрапили у залежність). Крім залежних смердів, існувала дворова челядь, яка працювала на феодала і мешкала у його дворі. До челяді належали раби, або холопи.
Землеробство було провідною галуззю господарювання, за-стосовувалася 2-3-пільна система. На той час існувала вируб-на (лісові місцевості) і перелогова (степ і лісостеп) системи землеробства. Основними знаряддями праці були: плуг, боро-ни, заступи, серпи, коси. Вирощувалися пшениця, жито, про-со, ячмінь, овес. Крім зернових, вирощували також бобові та технічні культури.
Значного розвитку досягло скотарство, особливо у степовій смузі. Розводили велику і малу рогату худобу, свиней, коней тощо.
Важливе місце у господарстві Київської Русі займало ре-месло. Існувало понад 60 видів ремісничих спеціальностей. Найважливішою галуззю була чорна металургія. Значного рівня досягли також інші ремесла — ювелірне, гончарство, ткацтво та деревообробне виробництво.
Не втратили свого значення промисли, особливо мисливст-во, рибальство і бортництво.
Значного розвитку набула торгівля. Вироби ремісників об-мінювали на сіль, господарську продукцію. Була певна спеціа-лізація деяких районів: з Прикарпаття везли сіль, з півдня — хліб, худобу, з півночі — хутро. Поступово внутрішня торгівля концентрувалася у містах. Значного розвитку досягла зовніш-ня торгівля. Експортували хліб, худобу, сіль, хутра, вироби ремісників, Імпортували: тканину, вино, прянощі тощо. Через територію Київської Русі проходило три найважливіші торгівельні шляхи: “із варяг у греки”, “соляний”, “залозний”.
В історії Київської держави можна виділити такі основні періоди:
1) 882-972рр. (від початку